Я працювала нянею в одній дуже прекрасній сім’ї, як на той час думала, але виявилося зовсім не так. Довший час у мене нічого не 8иходило із пошуками роботи, спочатку була вихователем у дитячому садку, потім завагітніла, пішла в декрет, а місце моє після декретної відпустки чомусь не збереглося.Тоді вирішила займатися якоюсь справою вдома, почала шити одяг на замовлення. Зробила одне плаття, потім костюм пошила своїй сусідці, ніби всім все подобалося і якість мого пошиття, і ціну я ставила нормальну. А з іншого боку розуміла, що все ж таки ця справа не моя. Я звикла до шуму, до дитячого голосу, до тих дитячих капризів і крикі8. І тому мені цього не вистачало, донечка пішла в садок, я постійно півдня дома сама. Чоловік у мене їздить закордон на роботу, того його може не бути вдома і місяць, а може взагалі на півроку поїхати. От і нарешті довго не думаючи, почала шукати роботу няні. Ви, напевне, подумаєте чому я знову не йшла працювати вихователем у садочок, так я зараз відповім, мені потрібно було складати такий графік, який би підходив і мені, і моєму роботодавцеві. А як знаєте державний заклад такого запропонувати не міг. Я мусила враховувати те, що в мене є дитина, сама, допомоги немає ні від кого. А потрібно і привести донечку з садочка, і відвести, і якщо вона захворіє бути поряд, а ще нагодувати, прогулятися. Я мала дуже багато обов’язків і тому треба було правильно поєднувати виховання доньки й роботу.
Вирішила виставити оголошення в інтернеті з приводу пошуку роботи нянею. Ніхто не відгукнувся. Потім пішла те саме зробила, тільки вже написала в газеті. Теж відповіді не було. А тоді зустріла свою знайому, розповіла їй ситуацію і вона порадила піти в агентство, яке займається суто пошуком нянь.Таким установам довіряють батьки на сто відсотків- сказала Юля, моя подруга. Я послухала і зробила все як вона говорила, звичайно ж важко було потрапити туди на співбесіду, але я нічого не боялася, досвід мала, освіту також. І ви знаєте, мене прийняли, сказали:- Як тільки буде клієнт, то ми вам зателефонуємо. І от не пройшов і тиждень, як чую дзвінок. Мені повідомили адресу сім’ї до якої маю прийти. І дуже хотілося, щоб я їм підійшла. Так і сталося, але потім було щось непоправне.
Я прийшла до тієї сімейки, виявилося, що це десять хвилин ходьби від мого будинку. Постукала у двері, мені відчинив мужчина. Люди були чудові, чоловік і дружина працюють дуже багато, тому їм потрібна була моя допомога. У них два синочки- близнюки. Красивий, величезний дім, ну одним словом, пара жила в розкоші, але я розуміла, щоб мати такі достатки, то необхідно дуже багато витрачати часу і сил. Сергій, так звали господаря і його кохана, Софія, прийняли мене одразу. На наступний день ми пішли оформляти договір і я була вже на роботі. Кожного ранку вставала, водила свою Алінку, так звали донечку, в садочок і йшла до хлопців. У них вдома, крім мене, була ще покоївка, яка прибирала і готувала їсти. Тому я цікавилася тільки розвиваючими іграми з хлопчиками, різними спортивними забавками. Одним словом, це був швидше відпочинок, а не робота. Віктор і Давидик, так звали хлопчаків, дуже прив’язалися до мене, а я до них.
Дійшла справа до того, що вони почали просити свого батька привозити їх до мене у квартиру і там бути зі мною. Так тривало декілька разів, Сергій дуже любив дітей і не міг відмовити, а мені за те, що вони приїжджали не в робочий час, пропонували надбавку до зарплати. Я, звичайно, погодилася, може це і не красиво з моєї сторони, але всім потрібні гроші і всі про це знають. Ми часто з Вітюшею і Давидиком ходили в місто, в цирк, на різноманітні розважальні прогулянки. Але одного разу після такої прогулянки, я почула дзвінок на телефон, у якому було сказано:- Більше не приходи на роботу. Подзвонила мама Софія маленьких і сказала, що хлопці геть забули про неї і що мене стало забагато в їхньому житті. Мені було образливо, я розуміла, що ця жінка ревнує. Але коли дітки приїжджали до мене не у робочий час, а вона була в той момент вдома, значить це вона винна, що її сини тягнулися більше до мене. Над таким треба багато працювати, а не мене винуватити. Але вже як вийшло, то їхні діти і їхня думка. Надіюся вони знайдуть собі таку няню, яка буде менше віддавати себе роботі. А з хлопцями ми частенько зустрічаємося в парку, в них тепер нова нянька, їй, напевне, років так п’ятдесят. Каже, Давид, що скучив за мною і що ця нова тьотя їм не подобається.
