Одного разу мене запросили на зустріч одногрупників. Я закінчила школу, вступила в університет. Але університет знаходився в іншому місті, недалеко від міста, де я живу.
Я вчилася на філологічному факультеті. Спеціальність була англійська філологія. Мені завжди подобалися іноземні мови, але вибрала я чомусь саме англійську. З одногрупниками у нас були нормальні відносини. Проте, були люди з якими я б не хотіла бачитися все своє майбутнє життя. Ці жалюгідні вискочки, які постійно знущалися з усіх, мене нервують. Саша і Оля, так звали тих двох моїх одногрупниць. Вони обоє були сестрами, з багатої сім’ї. Батьки завжди платили їм за хорошу здачу іспитів, дівчата швидше ходили на лекції, щоб познущатися над усіма і показати, які вони красиві і багаті.
Одного разу Оля, як уже пізніше виявилося, вкрала потайки в мене зошит з лекціями, а на наступний день мав бути дуже важливий залік, який я напревеликий жаль, провалила. Через цю нікчемну людину.
Тому і особливого бажання йти на ту зустріч у мене не було, єдине через, що я знаю, що піду туди точно, так це через інших одногрупників, не всі такі вже й погані були.
Ось і день, коли має бути зустріч. Я причепурилася, зробила красиву зачіску, макіяж, одягла своє найулюбленіше і найдорожче плаття. Я до речі не погано заробляла, працювала перекладачем у відомій фірмі нашого міста, тому, щоб гарно виглядати в мене було і бажання, і гроші.
Приїхала під ресторан в якому мала відбутися зустріч. І була шокована. Всі так змінилися, і чесно кажучи, більшість з моїх одногрупників змінилися в гіршу сторону.
Ці дві вискочки з нашої групи, вже не такі красиві і багаті, їхні батьки збанкрутували, тому дівчатам довелося самим іти по життю. Саша дуже потовстіла, виявляється вона стала багатодітною мамою, роботи немає, чоловік в неї любить випити, і вона ледь кінці з кінцями зводить.
А Оля, сестра її виглядала дуже недоглянутою і неохайною, десь я чула, що вона почала випивати через зраду чоловіка, ну вона в принципі так і виглядає, схожою на алкоголічку.
Дмитро з нашої групи сидить в тюрмі за вбивство, а Петро розлучився з дружиною і виїхав з нашої країни на заробітки, працює там важко, щоб хоча б ставало дати дітям на аліменти.
Одним словом, доля у більшості моїх одногрупників склалася не дуже успішно. Але були й такі які досягли вершин. Наприклад, Ліля вона була з бідної сім’ї,але дуже добре вчилася, мріяла виїхати жити в Англію. От її мрія здійснилася, зараз вона живе там, вийшла заміж за англійця, має чудову роботу.
Я нібито і не хотіла йти на цю зустріч, але рада, що все ж таки пішла, дізналася багато нового і зрозуміла, що доля змінює людей і ставлення до них.
