Моє життя склалось зовсім не так, як я планував – я дуже рано став батьком і довелось подорослішати вже у свої 17. Так, це я винен, що все так склалось – але тепер я не уявляю свого життя без донечки.
З Аліною ми вчились в одному класі – спочатку були просто друзями, але якось так все завертілось, що вже після двох місяців стосунків вона повідомила про вагітність. Це був випускний клас і плани у мене були зовсім іншими.
Аліна відмовилась робити аборт і зараз я надзвичайно радий цьому, хоча тоді у мене була паніка. Добре, що мої батьки з розумінням поставились до цього – не зраділи, але й не відмовились від мене. А от з Аліниними батьками виникли проблема – вони не тільки були розчаровані через ранню вагітність доньки, але й обурені її вибором. Я був з середньостатистичної сім’ї, а вона – з забезпеченої.
Та все вони погодились на одруження – не було вибору. Ми розписались та почали жити разом – на початку нам з орендою квартири допомагали батьки.
Коли Аліна народила наші стосунки почали дуже псуватись – постійні сварки, непорозуміння та контроль її батьків. Дружина не могла звикнутись, що тепер вона не належить тільки собі і повинна більшість свого часу приділяти донці, менше бачитись з друзями і рідше виходити у люди. Це її дратувало і вона постійно влаштовувала скандали – звинувачувала мене, що я зіпсував їй життя і взагалі я ніхто і звуть мене ніяк. Потім пішли образи у стилі, що я жебрак і якби не її батьки, то ми б не мали, що їсти. Але я влаштувався на роботу і вступив на заочну форму навчання. Звісно, заробляв я не надто багато – тим більше ці гроші були смішними для Аліни.
Одна зі сварок закінчилась тим, що вона виставила мене та доньку за двері й сказала, що ми їй набридли. Мені довелось брати доньку і йти до батьків. Добре, що вони прийняли мене підтримували у всьому.
Аліна так і не покаялась, хоч пройшло вже майже п’ять років – доньці вона допомагає матеріально, але не особливо цікавиться її життям.
