Вікторія і Денис виховують сина. Обом вже за 45. Своїх дітей не могли мати, тому 15 років тому всиновили дитину. Всі троє проживають в заміському будинку. Коли проїжджаєш повз, видно, як люди доглядають свою домівку, завжди все охайно на подвір’ї та біля дому.
Одного вечора Вікторія, як зазвичай, проходилась біля паркану і підливала квіти. Вона почула дитячий плач. Вони жили в такому районі, де багато молодих сімей. Часто матусі гуляли зі своїми дітьми по парку і дитячих майданчиках. Тому, жінка не відразу спохватилась. Але плач ставав все гучнішим, вона виглянула за паркан, і побачила дитячий візок, подумала, що хтось з матусь залишив.
Однак, коли вона підійшла ближче, зрозуміла, що ймовірно це немовля хтось підкинув. Візочок був старенький і зношений. Дитина була загорнута в білу ковдру та сильно плакала.
Вікторія швиденько взяла дитя на руки, почала заспокоювати. Вона покликала чоловіка й веліла йому викликати поліцію.
-Невже знову дітлахи каміння накидали? – вибігав з будинку чоловік і запитував дружину.
-Ні, цього разу все серйозніше! Нам підкинули немовля під паркан. – відповіла вона.
Денис почав сильно хвилюватись, і не міг зрозуміти, як люди можуть так вчинити. Адже дитину могли загризти собаки, або вкрасти якісь недобрі люди.
Віка заспокоїла чоловіка, та відправила до супермаркету за підгузками та дитячим харчуванням. Коли він повернувся, то викликав поліцію. Тим часом його дружина помила, нагодувала й переодягнула дитину, це був хлопчик. Також вона побачила записку, яка лежала в ковдрі.
Жінка сіла і почала уважно читати її.
“Це мій син. Йому три місяці, дата народження 1 травня. Звуть Артем. Прошу, потурбуйтесь про дитину, він ні в чому не винен. Я зовсім не маю грошей на утримання нас обох. Будь ласка, не віддавайте його в дитячий будинок. Всі документи ви знайдете під подушкою у візку.”
Вікторія була шокована, адже розуміла, що малеча могла потрапити до рук поганих людей. Невдовзі, приїхала поліція, а Денис все ходив по вулиці, і не міг прийти до тями. “Маленьке дитинча, як так можна. Як можна покинути свою кровинку?!” – повторював він.
Однак, дружина не зациклювалась на чоловікові, адже часто, в подібних ситуаціях її чоловік панікував.
Поліція так і не знайшла слідів біологічної матері дитини.
Невдовзі, Вікторія і Денис зайнялись всиновленням. Служба опіки знайшли жінку яка народила малечу, вона ж написала відмову від сина.
Процес був не довгим, адже не було причин відмовляти такій хорошій сім’ї у всиновленні.
Минуло три роки. Хлопчик живе у хорошій родині, де його люблять і ніколи не покинуть.
Денис і Віка тепер батьки двох синочків. Вони завжди разом й прив’язані один до одного. Батько з гордістю називає своїх синів Орлами.
