Марина Олександрівна розповідає, як нещодавно з нею трапилась подія, після якої вона змушена була прихистити до себе трьох песиків.
Марина проживає далеко від своєї роботи. Спочатку до місця вона добиралась на метро, але згодом назбирала на машину, і тепер їздить туди з комфортом. Ось так одного вечора, як жінка проїжджала по трасі, вона побачила дивні силуети. Вирішила зупинитись, та розгледіти, що ж там рухається.
Коли вона підійшла ближче то побачила трьох маленьких песиків. ” Ще зовсім щенята, які люди жорстокі, викинули цих маляток…” – думала жінка, а на очах в неї підступали сльози. Вона, довго не думаючи, вирішила завезти песиків в притулок, він якраз знаходився по дорозі.
Марина обережно взяла малюків і понесла їх до машини. В дорозі вона довго думала про те, як песики опинились на такій небезпечній дорозі, і як взагалі вони залишились живими, адже машини “літають” там з шаленою швидкістю, напевно господарі так і хотіли, щоб собачки загинули…
Коли жінка привезла щенят в притулок, вона відчула велике бажання взяти одного малюка до себе. Обрала вона дівчинку, і вирішила її назвати Тоббі.
Та ніч, яку Марина провела разом з Тоббі виявилась нестерпною — щеня пищало за своїми братиками, воно не могло звикнути до свого нового місця перебування. І тоді жінка вирішила, що зранку поїде в притулок і забере всіх собак до себе.
Наступного дня так і зробила. Тоббі залишила вдома, вона не хотіла, щоб щеня подумало, що від нього хочуть позбавитись знову. Повернулась у квартиру вже з двома песиками — Річардом і Декстером. Тоббі впізнала своїх братиків і одразу побігла до них. Нарешті сімейство песиків знову возз’єдналося.
Марина дивилась на улюбленців і розуміла, що тепер її будуть чекати вдома…
