Зранку до мене з сестрою приїхали батьки. Я швидко приготувала сніданок та позвала усіх їсти. За столом рідні почали говорити про гроші. Сестра зізналася, що назбирала кругленьку суму. Я про це навіть не здогадувалась.
Ми живемо разом 7 років з Вікою. Я була впевнена, що у нас супер дружні відносини, взаєморозуміння та підтримка один одного, оскільки ми близнята. Довіряємо одна одній найвідвертіші секрети.
Весь вільний час ми проводимо разом, а в гості зазвичай ніколи нікого не кличемо. Відпочиваємо у двох, у відпустку разом, на каву теж разом. Скрізь, як не розлий вода. Я думаю, що кожна мріє про таку сестру-подругу.
Ми двоє багато працюємо, щоб забезпечити собі все необхідне та як кажуть «стати на ноги». Заробляємо приблизно однаково. І ніколи собі ні в чому не відмовляємо. В холодильнику завжди є, що поїсти. Шафа ніколи не буває порожня та в нашій квартирі немає таких слів, як: «мені немає, що вдягнути». Разом ми купували усе та рахували витрати. Розумно ставилися до фінансів та інколи дозволяли себе побалувати.
Віка була для мене найріднішою, підтримкою. Я навіть не думала, що ми можемо сваритися та не договорювати одна одній щось. Все було дуже добре, поки до нас не приїхали батьки. Я не добре спілкувалася з татом, а от Віка постійно з ним на телефоні. Під час сніданку мова зайшла про накопичення і як виявилось, сестра назбирала чималеньку суму.
Тато одразу запропонував їй відкрити своє невеличку кав’ярню біля університету, ніби це прибутково. Розповівши, що у нього там є невеличка частина офісу і не потрібно буде платити оренду. Тільки у той момент я дізналась, що сестра назбирала 10 тисяч доларів, впродовж 5 років.
Я була дуже здивована та обурено запитала чому вона мені нічого не розповіла:
-А чому ж я про це не знала?
Віка сказала, що сама буде вирішувати, кому і коли розповідати про своє життя і плани на майбутнє. Я розчарувалася у наших буцімто «дружніх» стосунках. За усі 25 років свого життя я була впевнена, що ми розповідаємо одна одній усе. Я мовчки зібралася та поїхала на роботу. Тільки у вечері, коли батьки заснули, я знову підняла цю тему:
– Вік, ти нічого не хочеш мені пояснити?
– Ні, не лізь у мій гаманець та не рахуй мої гроші!
– Як це? У нас весь час був спільний бюджет, я ніколи не питала скільки ти заробляєш. І завжди докладала, якщо чогось не вистачало. Крім того, в нас є наші спільні заощадження.
– Я не хочу мати з тобою спільний бізнес. У мене на ці гроші є свої плани..
– Які?
– Це не твоя справа.
Я зрозуміла, що розмовляти з сестрою більше немає жодного сенсу. І в цей момент вона стала мені такою чужою, нібито я її ніколи до цього не знала. Коли батьки поїхали, я не знала куди мені себе подіти. Думки були різні. Я хотіла поговорити з сестрою, щоб налагодити наше спілкування, адже гроші це не головне. Але Віка навіть розмовляти зі мною не хотіла, а пізніше сказала, що з’їжджає у сусідній спальний район. У мене мов язик відрізали.
Я не знаю чи варто продовжувати спілкуватися з сестрою і далі. Як вона так довго лицемірила мені прямо в очі? І як мені тепер бути?
