Напевно, мені дуже пощастило у житті, оскільки у мене була дуже дружня та весела родина. Та все змінилося одного травневого дня. Я з дружиною, Катею, сестрою та батьками вирушили на відпочинок до заміського озера.
Насправді зібралися чимала компанія, оскільки до нас приєдналися мамин брат, мій дядько, зі своєю родиною та батьки моєї дружини.Сестра чомусь запізнювалась, тож ми розпочали без неї. Смажили шашлики, готували вудочки для рибалки. Все було легко і не вимушено.
Моя сестра, Марина, була незаміжня, але у неї таки хтось з’явився. Хто саме, ми мали дізнатися під час зустрічі. Коли під’їхала машина, ми побачили її судженого. Знайомити нас з було не потрібно, я і так його упізнав, а ще більше моя дружина, – це був її старший брат.
Звичайно, запала німа тиша. Моя дружина та її батьки направили погляди на нього. А все тому, що Максим ще 2 роки тому повністю розірвав стосунки із родиною. Коли помер їхній дідусь, він заповів все майно моїй дружині. Так трапилося, що саме вона доглядала останні роки його життя. Батьки були не проти, вони розуміли, що це щирий дарунок їй за скільки страждань, що не скажеш про Максима.
Новий хлопець Марини з усіма привітався, з посмішкою сказав нам, що не варто так дивуватися, у них справжня любов і критики з нашого боку він не потерпить. Він себе поводив так, нібито 2 роки назад нічого не трапилося.
Тоді було декілька судових засідань, апеляцій, а все через стару хатину у селі та однушку у місті, – спадок дідуся. Максим суд програв, оскільки заповіт був однозначним та нотаріально завіреним. Після того він зібрав всі свої речі, розірвав стосунки і з Катею, і з батьками та переїхав в інше місто. Навіть, коли батькові потрібні були кошти на лікування, Максим не допоміг ні матеріально, ні морально.
І ось, тепер він перед нами, щасливий та тримає за руку мою сестру. Познайомилися вони випадково, на одній із столичних вечірок. Це ж треба, як доля знову звела дві родини.
Коли всі хлопці пішли ловити рибу, дівчата залишились накривати на стіл. Тут зв’язалася розмова між Мариною та Катею:
– Щось не так? – запитала моя дружина безпосередньо у сестри, оскільки їй зовсім не подобалося, як та підозріло дивилася.
– Не розумію, як ти спиш спокійно, після того як вигнала рідного брата з дому!
І Катя, і батьки просто завмерли від її фрази.
– Тобто вигнала? Після того як він подав у суд через заповіт дідуся та програв його, він сам зібрав речі і більше з нами не спілкувався!
– Він намагався з вами зв’язатися, допомогти батькові з лікуванням, а ти навіть слухавки від нього не брала!
Катя зрозуміла, що її брат створив власну версію родинної сварки, запудривши всю голову чоловіковій сестрі.
Коли я повернувся до них, побачив бліде обличчя своєї дружини і зрозумів, що щойно відбувалося. Раптом у мені щось перемкнуло і я став кричати на Максима, щоб він зараз же забирався геть звідси і більше ніколи не попадався мені на очі.
Сестрі ж сказав, що якщо вона буде слухати небилиці цього чоловіка я її також знати не хочу. Всі були шоковані. Максим в свою чергу теж не мовчав, зав’язалася велика перепалка. Він поїхав з моєю сестрою, так і втратили зв’язок з ними. До цього дня, ми не спілкуємося. Не знаю чи правильно я вчинив, але бачити їх я більше не хочу.
