Я вийшла заміж у 18 років за дуже багатого чоловіка, який був старший за мене на 10 років. Протягом довго часу він повністю забезпечував моє життя: возив на дорогі курорти, купував найкращий брендовий одяг. Якщо коротко – я не знала відмов ні в чому. А потім трапилася криза, його бізнес повністю збанкрутував.
Спочатку мені про це навіть не було відомо, адже люксове життя продовжувалося коштом величезних збережень. Чоловік не хотів повідомляти про своє фінансове становище, однак обставити змусили його це зробити. Ви собі лише уявіть: після дощу із коштовностей, нерухомості, брендових сумочок, тобі кажуть, що пора переїжджати у меншу квартиру, звільняти персонального водія та віддати дочку у менш престижну школу, адже оплачувати усе він більше не зможе. Це важко, справді.
Я вирішила, що інше життя мене не влаштовує, а розходитися з тією людиною не хочу, адже кохаю. Тому взяла все у свої руки. Почала працювати, як справжній коняка. У свій час отримала освіту маркетолога, окрім того, у студентські роки багато вклала у свої знання, пройшовши декілька курсів з різних специфікацій. Взявши ще залишки нашого капіталу, я вклала у власний бізнес.
Пропонуючи свої послуги із просування бізнесів, всього лише за 2 роки вийшла на чималий заробіток, який міг забезпечити безтурботне життя усій моїй сім’ї. Банкрутство чоловіка стало для мене чудовим поштовхом для особистого розвитку.
На жаль, виникла інша проблема – стосунки із чоловіком. Його самолюбство значно похитнулося, адже тепер жінка у нашому домі заробляє більше та утримує його з дітьми. Для мене це зовсім не складає дискомфорту, тому не розумію, у чому суть звинувачень. До того ж не лише гроші стали частиною моїх обов’язків, але й всі інші рутинні питання. Можна сказати, ми з чоловіком помінялися ролями і тепер головна саме я, хоч зовсім не претендувала на це, просто хотіла зберегти нам певний рівень достатку.
Коханий став безініціативним та байдужим. Не хоче більше розвиватися та здійснювати спроби воскресити власний бізнес, мовляв, немає для цього потреби, адже я чудово справляюся! От що мені робити? Я його дуже люблю і не хочу руйнувати сім’ю, але й жити із людиною, котра не намагається щось роботи, просто неможливо! Кожного дня все більше відчуваю себе чоловіком в жіночому тілі.