Мені п’ятдесят чотири, п’ять років тому я втратила чоловіка — він п0мер від раку шлунку. Виростила четверо дітей, маю двох онуків. Наймолодший Михайлик ще навчається в університеті, всі інші донечки повиходили заміж.
Чоловіка я свого дуже поважала, проте ніколи не кохала…Одружились ми, бо це було вигідно нам обом. Я була з бідної родини, і найкращим майбутнім для мене було лише одне — вдало вийти заміж. Олексію ж на той час було вже тридцять, він хотів родину…Можна сказати, що чоловік врятував мене від злиднів.
Працювала весь час кухарем в одному ресторані. Олексій був проти того, щоб я заробляла. Проте мені подобалась кухня…Тому чоловік через свої зв’язки влаштував мене на роботу. Тоді я познайомилась з Андрієм…
Він також працював в тому ресторані кухарем…Між нами спалахнула якась іскра і я закохалась…То був службовий роман. Мені було дуже соромно за себе…Я мала гідного чоловіка, дорослих донечок, але мені мов зірвало дах від кохання…Нічого не могла подіяти із собою.
Згодом дізналася, що вагітна…Розуміла, що то дитина від Андрія. Але що б було зі мною, якби чоловік дізнався правду? І хіба Андрій прийняв би мене ще з трьома дітьми? Я не могла все так покинути…Тому вирішила розірвати всі зв’язки з коханим. Андрію просто сказала, що закохалась в іншого, звільнилася з роботи й просила більше мене не шукати…
Олексій дуже зрадів, як дізнався, що в нас буде хлопчик…Він душі не чаїв в Михайликові, йому так хотілося сина…
Чоловік помер, так і не дізнавшись, що Михайло — не його син. Олексій залишив після себе великий спадок, він влаштував дітям хороше життя та надійне майбутнє…За що я йому дуже вдячна.
Та Андрій так і не виходив з моєї голови…Він був справжнім коханням всього мого життя…Через п’ять років після смерті Олексія я вирішила знайти Андрія і розповісти, що в нього є син.
Коханий і не сподівався на зустріч…Ми не бачились двадцять років, проте він майже не змінився зовні…Виявилось, що за всі ці роки Андрій так і не зустрів іншу жінку…
Він був приголомшений, коли дізнався, що має сина…Проте ми обоє вирішили не розповідати про цю ситуацію Михайлику…Можливо, він би мене не зрозумів, а я не хочу втрачати сина…
