Коли Маша завагітніла від Вови, їм обом тільки виповнилося по 17 років. Тому і не дивно, що ця подія сколихнула все місто і стала причиною багатьох скандалів і проблем. Після народження маленької Аліни пара розійшлася, і ніхто з молодих батьків не хотів приділяти час немовляті. Тому батьки хлопця вирішили забрати маленьку внучку і доглядати за нею. Вова був повністю байдужий до крихітки та після закінчення школи відразу поїхав до іншого міста та обірвав всі зв’язки.
Батьки хлопця теж не бажали з ним спілкуватися, оскільки не могли зрозуміти такого вчинку, адже це була його рідна донька. Їм було соромно, що вони не змогли виховати гідного чоловіка, який несе відповідальність за свої дії.
Тетяна Іванівна та Борис Федорович зробили все, щоб дитинство Аліночки було щасливим, а вона нічим не була обділена. Дівчина щиро вважає їх своїми справжніми батьками та вдячна за все, що вони для неї зробили.
Одного разу двадцятирічну Аліну запросили на весілля до двоюрідного брата. На святкуванні зібралися всі родичі та близькі, був і Вова з новою дружиною та дітьми. Аліна зраділа, що зможе нарешті зустрітися з рідним батьком, поговорити, адже все своє дитинство вона не переставала чекати на нього. Та у чоловіка були інші плани. Сидячи за столом, Володимир вихвалявся своїми донькою і сином, перелічував всі їхні таланти та вміння.
– А хочеш дізнатися про мої досягнення, тату? – запитала Аліна.
– Твої? А ти хто мені? Ти – лише помилка молодості, тому ми з тобою чужі люди, — холодно відрізав Вова і розвернувся в інший бік столу.
Пройшло 7 років. Аліна вже мала гарну роботу та трикімнатну квартиру в центрі міста, в якій жила з чоловіком та донечкою. Одного дня на екрані мобільного висвітився невідомий номер.
– Аліночко, доню, привіт, це твій тато. Наша мама Алла почала приділяти нашій родині все менше часу. Попервах я не звертав на це уваги, у дружини був свій салон краси, який потребував повної її присутності. Але якось, прогулюючись з донькою, я побачив свою кохану з незнайомим чоловіком. Вони замріяно рушили парком тримаючись за руки, він купив ії каву і був дуже любязний . Дружина не побачила нас, і я зробив пару кадрів на телефон, щоб було що їй показати і довести свої думки при розмові. Тут така справа. У тебе ж велика квартира, і живеш ти якраз через дві зупинки від інституту, в який твій брат поступив. Хай Едік у тебе поки що поживе. Ви ж рідня. А то гуртожиток йому не сподобався, ще й платити за нього дорого. А мене ж скоротили, у дружини зарплата маленька, ще й Іра у наступному році школу закінчує. Ледь кінці з кінцями зводимо, — не переставав торохтіти голос у слухавці.
– Ви помилились номером, — впевнено сказала Аліна і вимкнула телефон.
Вона повернулася в кімнату, де гралася маленька донечка.
– Тато вже чекає під під’їздом, поїдемо до бабусі й дідуся у гості?
– А на дачу на вихідних ми поїдемо разом?
– Звичайно, це ж наше сімейне місце зустрічі.
Дехто з родичів Аліни обурився її вчинку, мовляв, могла б і допомогти батькові, йому ж зараз важко. А дівчина вважає, що вона не зобов’язана утримувати та забезпечувати житлом зовсім незнайомих їй людей.