Бабуся, яка бачить внучку тільки на фото.

Нещодавно я одружилася. Ми з Євгеном, так звали мого чоловік,а довго зустрічалися. Майже вісім років. Не знаю, чому наші побачення затягнулися на такий довгий час. Кожного року на своє день народження або ж на день закоханих як це прийнято, я чекала, що Євген зробить мені пропозицію. Але ж ні, роки йшли і я ніяк не могла дочекатися від свого чоловіка пропозиції руки і серця. Ми з Євгеном були вже майже як чоловік і дружина, тільки швидше у цивільному шлюбі. Разом останні два роки жили, вирішили собі зняти квартиру і спробувати пожити разом. Я була в ролі дружини, він в ролі чоловіка і ми непогано справлялися. Їздили до батьків на святкові обіди і вечері. Як і до моїх батьків, так і до Євгенових. Батьки з обох сторін сприймали нашу пару добре. Моя мама, казала мені завжди:

– Ну коли вже твій Євген насмілиться зробити пропозицію? Я не знала, що відповісти своїй мамі, адже сама дуже хотіла цього. Але ж не буду я казати Євгенові про це. Я вважаю, що чоловік повинен сам збагнути, коли йому краще просити руку і серце коханої людини.

Ми дуже добре дружили із чоловіковою сестрою. Вона була старша за нього, тому швидше вийшла заміж і тепер має двох прекрасних синів. Якось Марта, так звали сестру чоловіка, святкувала день народження. Запросила нас, свою маму, а мою я надіялася секруху, тата. Одним словом, найближчих людей. Ми з Євгеном поїхали до його сестри на день народження. Вирішили подарувати їй красиву вазу. Вона дуже полюбляла щось таке оригінальне. Приїхали, там уже були батьки Євгена і Марти. Ми сіли за стіл і тут, Тамара Іванівна, мама чоловіка, починає повчати Марту, як правильно виховувати дітей. Діти сиділи за столом з нами. У Іллюші, старшого сина Марти, впала виделка. От і, Тамара Іванівна завелася. Вона так викрикнула на дитину, що я подумала собі, а що буде із моїми дітьми. Як бабуся буде відноситися до них. Мені стало страшно, я побачила Тамарау Іванівну зовсім з іншої сторони.

Ми відсяткували день народження Євгенової сестри і поїхали додому. На ранок мені було щось дуже погано, нудота, запаморочення. Я думала, що щось не таке з’їла на застілллі. Та й критичні дні щось у мене затримувалися. Вирішила зробити тест на вагітність. Ура, він підтвердився. Я повідомила про це Євгену, він від щастя аж розплакався. Ми були дуже раді. Через місяць Євген зробив мені пропозицію, на яку я так довго чекала. Ми не робили гучне весілля, тільки покликали найближчих родичів, взяли шлюб, розписалися. І відсвяткували цю подію у вузькому сімейному колі.

Невдовзі я народила донечку. Назвали Ангеліна. Хрещеною для донечки, стала саме сестра чоловіка, Марта. Вона мені дуже подобалася як людина, тому так і вирішили з чоловіком.

Одного разу мені треба було терміново відлучитися у справах. З Ангелінкою посидіти не було кому. Я попросила про це свекруху. Вона погодилася. Я відлучилася, тут чую дзвінок. Свекруха каже:

– Приїжджай скоро, я вже більше не можу колисати вашу дитину. Вона не спить, мій спокій мені дорожчий. Я не хочу змінювати їй памперс, приїжджай скоріше. Я кинула всі свої справи і помчалася додому. Після того не просила свекруху побути з внучкою.

Пройшло три роки, Ангелінка підросла. Тут я бачу повідомлення від свекрухи:

– Коли я б могла побачити свою внучку, я заскучила. Довго не думаючи, я вислала їй всього три фото Ангеліни. Нехай бачить внучку на фото, так їй краще. А то після останнього разу, такій бабусі внуків хіба на фото показувати. Щоб не турбувати зайвий раз їхньою присутністю.

 

Оцініть статтю
Бабуся, яка бачить внучку тільки на фото.