Я дуже хотіла знайти роботу, але, напевне, це не моє або ж я погано шукала. Я закінчила кулінарне училище. До їжі мене тягнуло завжди, правда не в тому сенсі, щоб добре поїсти, а швидше, щоб гарно подати страву і смачно приготувати. Моя бабуся, покійна, колись теж надзвичайно смачно вміла приготувати. Ми з батьками колись жили разом з бабусею, у її квартирі. Пам’ятаю, коли я була ще зовсім маленькою завжди приглядалася, як бабуся готує. Одного разу, вона покликала мене до себе на кухню і сказала, допомогти їй зробити начинку до вареників. Ми начистили картоплі, додали ще туди трохи творогу і засмажку з цибулі. Наша начинка вийшла дуже смачною. Коли мама з татом прийшли з роботи, нахвалювали наші з бабусею вареники і казали, що смачніших вареників, вони ще ніде не коштували. Від того часу, готувати вареники з бабусею стало нашою сімейною традицією.
Потім я трохи підросла, бабуся довіряла мені все більше і більше справ на кухні. Я вміла вже і котлетки посмажити, і спекти бабусі фірмовий пиріг з грибами. Єдине, чого я завжди хотіла навчитися у бабусі, це кондитерської справи. Вона пекла дуже добрі торти. Інколи в неї були замовлення. Бабуся згодилася навчити мене цієї справи. Вона показувала мені різні прийоми, різні моменти, секрети у приготування тортиків. Якось бабуся дуже захворіла, до неї прийшла сусідка і просила спекти торт, на день народження її онука. Бабуся не розгубилася. Сказала, що сама не зможе, але з моєю допомогою впорається. Яка я була щаслива, це був мій перший торт на замовлення. Щоправда, бабуся всі кроки казала сама, що куди покласти, як зробити крем і пухкі коржі. Торт вийшов дуже смачний, сусідка була задоволена. А я вирішила остаточно, що кухня це моє.
Згодом моя бабуся померла. Як же мені було шкода. Вона подарувала мені свою квартиру. Батьки купили собі іншу квартиру і переїхали. А залишилася жити вже своєму житлі.
Вирішила, що на життя буду заробляти сама. Тому дуже хотіла влаштуватися на роботу. Звернулася в центр зайнятості і знайшла вільну вакансію, кухаря кондитера. На наступний же день, я вирішила піти спробувати і записалася на співбесіду. Приїхавши в ресторан, в якому я мала працювати. Зайшла одразу до кабінету шеф- кухаря. Він виглядав дуже строгим і сильним. Не встигла я ще зайти, як він почав на мене кричати і питати хто я. Я пояснила йому чому прийшла, але неочікувано він сказав, що для мене вже немає тієї вільної вакансії. Повернувся старий кухар, той що працював тут раніше. Я вийшла і розплакалася. Може це дійсно не моє. Мені набридло пекти торти вдома на замовлення, я хочу постійну і улюблену роботу.
