Коли живеш ближче до природи, до гір, то готуйся, що про тебе згадають навіть найдальші родичі.
Сьогодні подзвонив далекий родич і сказав:- Привіт, як життя, як справи, що поробляєш? Як там у вас у горах красиво, напевне? Чекайте в гості, як проїхати до вашого будинку? Останній раз ми спілкувалися приблизно п’ять років тому і нічого особливого у нашому спілкуванні не було. Хіба інколи вітали один одного зі святами і все. А тут чекайте, через годину буду. Я живу з дружиною, а вона в мене ще та господиня, любить, коли в домі всього багато. От ми і стали бігати, накривати на стіл, нарізати м’ясне, витягувати з морозилки все, що було в запасі.
Добре, що ще залишилася в мене та настойка, яку робив з усіх лісових ягід, що назбирував. То буде чим гостей пригощати. А ще у нас багато фруктів і овочів. Фруктами будемо пригощати діток. Бо все ж люди з дороги, проголодалися певно.
Звичайно, родичі родичами, ми зустрілися, посміялися, випили моєї настойки трохи. Поговорили, розповіли хто як живе і чим займається, а тут мені брат двоюрідний говорить:- Ми на тиждень приїхали, на природу подивитися, хочемо побачити ваші краєвиди, не будеш нас проганяти.– Василю, так називається мій брат, звичайно, що не буду вас проганяти, але не знаю чи вистачить вам всім місця на стільки часу. Ми з дружиною здаємо туристам кімнати у своєму будинку, тому місця реально не вистачає, бо вже зайнято.
Самі живемо вдвох у маленькій кімнаті і про такі візити бажано попереджати наперед- сказав я. За столом всі притихли. Брат спробував мені дати дуже хорошу, на його погляд пораду, взяти переселити всіх людей у сусідній будинок. Там теж здавали кімнати, а їх поселити до нас. Сказати, що я здивувався, це нічого не сказати. Я також вирішив дати зустрічну пораду родичам, поселитися у сусідньому будинку, сказав, що домовлюся з господарем, може кімнати здасть дешевше. І тут мій брат каже:- Та там же платити треба.
Я відповідаю:- Але ж чому ви не зателефонували раніше, ще на початку літа. Я б вам залишив вільні кімнати і ви б відпочили. А брат каже:- Нам відпустку дали тільки тепер і дуже мало часу залишилося. Далі я не хочу розповідати все, що я чув у свою сторону від брата, але впевнений, що тепер ми точно не скоро побачимося.
Ситуація вийшла досить неприємною, проте банальною. Всі про мене на якийсь час забули, а тут згадали, що безкоштовно можна відпочити саме у мене. Але ніхто не подумав, що здача кімнат для туристів- це мій бізнес з дружиною. Я не можу втрачати свій заробіток через родичів. Завжди був готовий прийняти їх тільки в той час, коли немає туристів так багато. Коли не сезон, простіше сказати. Я був дуже занепокоєний тією ситуацією, але зате навчився казати слово- ні. Раніше, напевне, не насмілився б цього зробити. Бо ж як це так, це ж родичі, до них треба гарно і порядно відноситися, у всьому догоджати. Я зробив все, що від мене залежить. Але надіятися на те, що десь може будуть вільні місця і планувати такі глобальні поїздки не варто. Людина має мати повагу до інших, навіть якщо ви родичі. Ця ситуація навчила мене відмовлятися, коли того я реально потребую і не можу обійтися. Бо інакше втратив давно б свій бізнес.
