Бридка Настя

Розмовляли ми якось з моїм дорослим сином про те, що на жаль, люди не міняються. Або змінюються тільки к гіршому. Що народилось – то і виросло, і виховання тут не допоможе. Коли малеча буцає кошенят в дитинстві –то, як кажуть, все пропало.

Росте безжальна особистість. Рано або пізно вона проявить себе, і може бути  і багато потерпілих, або лише свою родину та дітей буде тиранити. Варіантів не існує.

Ну, звісно ж, більше розмірковувала я, а син задумливо дивився у вікно, запалюючи сигарету за сигаретою. А тут обернувся: «Почекай-но! А Настя? Пам’ятаєш її?

Баби Праски онука, в селі поряд жили, пригадай! Росла такою гадиною, такою паразиткою, от прям з пелюшок вся гидота вилазила! ЇЇ так і дражнили «Бридка Настя», хіба не пам’ятаєш? »

А я пригадала. Бридка Настя. З нею завжди були неприємності. Дружити з іншими дітьми вона не могла – завжди була колотнеча. Слухати нікого взагалі не хотіла, негайно починала бійку.

Ясна річ, друзів у неї не було. Ви ж з дітьми грали в ігри, ділилися на команди, будували халабуди, шукали пригоди – це справжне дитинство. І місця вистачало – і шкільний стадіон, парк, озеро за селом.

Отак Настуня і догралася – діти її гуляти не брали. Її по-справжньому уникали. Так вона злюка ображати літніх людей почала. То дражнить їх, то корів ті кіз з прив’язі відв’яже, то сміття в колодязь накидає.

Діставалося ій, а вона знов за своє – паскудство раз у раз вчиняла. І така, пригадується, руда, кирпата, вредна. Мерзенна. Чи може вона запам’яталася такою?

Пройшли роки, ви подорослішали. І розбіглися в різні боки по всьому світу. Молодь мріяла вирватися в місто. Багато родин переїхали, хто в більше село, хто навіть за кордон.

Шляхи наші розійшлися: хто поступив в університет, хто вийшов заміж або одружився, кого забрали в армію, а хто поїхав за кордон. Ти повернувся в рідне село, а хтось ні – долі у всіх різні. Настя закінчила університет в Чехословаччині, повернулася красивою, стрункою, дуже гарною молодою дівчиною. Знайшла хорошого хлопця, вийшла заміж.

Спокійна, виважена жінка. Привітна, усміхнена, поважає свого чоловіка, добра господиня, чемна матуся трох дівчаток. Має невеличкий власний бізнес, піклується про рідних, займається благодійністю. Всі не намилуються – і гарний керівник і добра людина.

Інколи зустрічаю її, вона привітно вітається, а я по-доброму пригадую. «А пам’ятаєш, Настю, яка ж ти була все-таки вредна?» – А вона. «Так, звісно. Всі ж мене гнали і ненавиділи. Ось я і злюкою і була… »

І так в житті трапляється … Людина добра, коли її люблять.

 

Оцініть статтю
Бридка Настя