Цього ранку мені прийшлось на великій швидкості заскочити у таксі. Це був проливний літній дощ, а я не встигала на роботу.
-Вулиця Приозерна 15, будь ласка.
-Лілю, куди поспішаєш?
Голос був дуже знайомий. Мені й на думку не могло спасти те, що через стільки років зустріну свою першу любов, та ще в таксі. Він сильно змінився з них часів, став похмурим і сумним. Волосся стало повністю сивим, не зважаючи на молодий вік.
Ми з Олегом познайомилися ще в школі в коледжі почали зустрічатися. Проте всі говорили, що ми не пара. Він був з багатої сім’ї, а я зі звичайної. Олег був ледачим на надіявся на гроші батьків. Його батьки з самого початку були проти, але ми були молодими і нам було байдуже на заборони.
Одного разу на святкування свого дня народження Олег запросив мене до себе додому. В цей час прийшов і близький друг його батька з донькою. Батьки мого хлопця зневажливо ставились до мене та представляли мене, як подругу. В цей ж час ту дівчину вони намагались зблизити з Олегом. Вона мала стати нареченою мого коханого, адже підходила йому по статусу.
Я не могла терпіти такого відверто глузливого відношення. Ми розійшлися з ним. На прощання побажала знайти дійсно достойну дівчину. Після цього вирішила вступити в університет і почати життя заново з новими друзями та оточенням. Це допомогло швидше забути про невдалий досвід стосунків.
Згодом я влаштувалась на високооплачувану роботу. Познайомилась з чоловіком, який змінив мої стереотипи про протилежну стать. У нас народилися чудові, розумні діти. Мої мрії стали реальністю. І моє життя можна було назвати ідеальним.
-Ти живеш в цьому будинку? – спитав Олег.
-Так. А щось не так?
-Просто це досить дорогий район міста. Не очікував, що тут зможу побачити тебе.
Він явно був шокований. Та яку його батьки вважали біднячкою, зараз добилась висот. Я розпитала Олега, про те як склалось його життя. Виявилось, що він все-таки одружився з тією дівчиною, її звали Ілона. В них народилось троє синів. Батьківський бізнес занепав, тому що виявили проблеми з законом. Вони були вимушені розпродати все майно та залишились ні з чим. Ілона розлучилась з Олегом незабаром від тих подій. Їхній шлюб був з розрахунку, а коли виявилось, що грошей нема то й дружина пішла та забрала дітей.
Олег переїхав в місто. Оскільки працювати за спеціальністю він не міг, бо мало часу приділяв навчанню, то і робота була відповідна. Спочатку заробляв на складі, тягаючи величезні пакунки, а потім влаштувався таксистом. Йому потрібно виплачувати аліменти колишній дружині.
-Можливо зустрінемося на вихідних. Поп’ємо кави, обговоримо минуле. – сказав Олег.
–Я живу в теперішньому. Минуле не згадую і на тебе зла не тримаю. Ми справді були дуже різні. Це не твої батьки, а доля нас розлучила. Мені здається, все сталося, як повинно було.
-Але я справді кохав тебе, вони змусили мене. Батьківська думка була для мене дуже важливою. Коли Ілона пішла, вони сказали, що краще б не втручалися в наші стосунки.
Шкода, що правильні думки приходять в голову так пізно. Певною мірою, в цей момент я зрозуміла, що вчасно втекла від нього. Хоч тоді я почувала себе розбитою і обманутою, зараз мене переповнювало почуття щастя.
Завдяки стосункам з ним, в мені прокинулось почуття показати всьому світу, на що я здатна. Образа та приниження, які керували мною спочатку дозволили мені ризикувати. Лиш щоб не бачити хлопця якого любила, переїхала в інше місто і зустріла справжню любов і батька моїх дітей.
Нарешті ми добралися до пункту призначення. Для мене ця поїздка була наче квитком у минуле, наче пережила всі ці емоції. Я змогла відпустити минуле, попрощатися з ним назавжди.
–Ну бувай, Олеже! – сказала я оплачуючи дорогу.
-Приємно було побачитись. Дай свій номер, і ми все таки погуляємо.
Я лиш посміхнулась у відповідь і жовте таксі, яке від’їхало від мого офісу забрало всі образи. Життя і так покарало Олега, за те що він мені заподіяв. Воно розставило всіх по своїх місцях, як фігури на шаховій дошці. Надіюсь, більше його не побачу.
