В цей будинок ми з чоловіком переїхали зовсім нещодавно. Дім ми вибирали по єдиному критерію – щоб вистачило грошей. Мені двадцять, чоловікові двадцять п’ять. На будинок коханий назбирав грошей сам, хотіли швидше з’їхати від батьків. Як тільки я відчинила хвіртку, то трохи засмутилась – хатинка була занедбана та маленька…Але ж головне, що своя!
Хоч дім і виявився малим, але город був досить великий. Чоловік дуже зрадів, адже тепер він зможе посадити тут яблуньки, про які так довго мріяв. Я ж хазяйка нікудишня, одразу це кажу. Ніколи не мала справу з посадками та городами, цим завжди займались батьки, але тепер і мені доведеться опанувати цю справу.
Сусідка сміялася з мене, коли я намагалась щось зробити із бур’яном. Я навіть вичистити город не могла, але жінка показала мені, як правильно це робити. Вона дуже пишалася собою, оскільки тепер їй було перед ким вихвалятися. Але ж знайшла чим…
Так за роком в рік мій город ставав все кращим! Я змогла опанувати цю справу і щороку мала хороші врожаї. Особливо похвалитися могла кукурудзою – мішками її з городу виносили, місцевий фермер навіть запитував “рецепт” такого дива, чому ж в мене такий хороший врожай завжди. Але секретів я не мала — любов до свого діла, ось і весь рецептик.
Сусідка ж почала заздрити…Якщо раніше вона мене вчила всьому, то тепер і не розмовляє зовсім. Вона каже, що справжньою ґаздинею була вона, а тепер я “намітилась” на її місце. Але мені було начхати на її заздрість. Дійсно, може й це диво якесь було, а може і земля родюча попалась, адже на ній довго ніхто нічого не саджав. На городі я ніколи не ночувала, і бур’янець кожний не виривала, просто доглядала за всім так, як вважала за потрібне.
От в селі якось заговорили, що врожай кукурудзи цього року хороший. Деякі люди вже качани збирали, і казали, що жалітись немає на що.
— Ну, Оксанка, якщо ж у людей гарний врожай, то ми боїмося подумати, які качани кукурудзи в тебе на городі! — заговорила односельчанка до мене, і всі підтримали її.
— Побачимо, ще не дивилась до кукурудзи, сьогодні й піду!
Але те, що я побачила, змусило мене засмутитися…Кукурудза була зовсім нікудишня. Стебла тонкі та похилі, качанів дуже мало…Кожного року врожай в мене був дай Боже, а зараз ледь відро початків назбирала, та й кукурудзи на качанові, як кіт наплакав. Розхвалила я себе, тепер не щастить на хороший врожай…
У всьому винна сусідка! Я просто впевнена у цьому. Не тільки кукурудза погана була…Перед нею збирала та овочі — і тих було мало…Щось мені здається, що сусідка наворожила тут.
