До нас тимчасово, на час ремонту у своєму будинку, переїхала пожити моя мама. Мій чоловік начебто не був проти, але й не зрадів. Ми звикли жити окремо, втрьох з донькою, з двома кішками та маленьким песиком. А тут тимчасові незручності. Донька третьокласниця, скоро їй виповниться 8 років. Дуже обдарована та чуйна дитина. Вона не завжди старанно виконує домашні завдання, але має напрочуд добре серце. Дуже любить тварин.
Кого ми тільки не тримали – кроленятко, шиншила, рибки, голуб, папуга. Це не повний список наших підопічних.
І ось зараз маємо лише троє. Двоє кішок та песик. Я вважаю, що досить.
Але наша мрійниця забажала декоративного щура. На таке ми з чоловіком не могли погодитися. Довго пояснювали, всі за та проти, всі ризики тримання гризуна поряд з кішками. Все марно… Хочу і все! Купіть!
Чоловік у мене не дуже терплячий, якось з опалу не витримав, та й гримнув :
– Ніяких в домі пацюків! Досить з мене й однієї!
– Тато, ти про що? Невже й нас вже є щурик? Де ти його ховаєш?
Донька насупилася, розмову більше продовжувати не стала. Ми думали вона заспокоїлася.
Та рано я почала радуватися. Три дні тому були батьківські збори. Класний керівник ознайомила всіх батьків з творами, які діти написали на уроці.
Ось цитата моєї фантазерки:
«Я мірю про маленького щурика, а тато говорить, що ще одного він не витримає. Чомусь мені здається, що він мав на увазі бабусю. Я про всяк випадок, сховала трохи далі сир».
Так червоніла я ще коли була в молодших класах. А чоловік бігав весь вечір від моєї мокрої ганчірки. Гімно таке.
Пацючка ми так і не купили.
Press «Like» and get the best posts on Facebook ↓
