Ніколи не могла зрозуміти, як батьки можуть розділяти своїх дітей, і любити когось більше?
Сама ж мама, маю донечку і сина, в них невеличка різниця у віці — чотири рочки. Михайлику десять, а Алісі шість, і вони разом дуже добре ладнають. Обоє різні — Михайлик більш творчий, любить малювати, нещодавно віддали у художню школу. Аліска ж навпаки — дуже енергійна, тому ми вирішили записати її на танці, нехай там виплескує свою енергію.
Дітей ніколи не розділяла, а любила завжди однаково. Якщо купувала щось Алісці, то одразу ж купувала і Михайлику.
Але нещодавно зі мною трапилась одна ситуація, від якої я була просто шокована. Аліска ходить на танці з одною дівчинкою. З її мамою я познайомилась на змаганнях дітей з танців. На вигляд дуже приємна жіночка, свою донечку мені здалось навіть що й трохи розпecтила, але все ж, вона її дуже любить. Якось я забирала доньку з танців і помітила, як якийсь хлопчина йде поруч з подругою донечки. Як я тоді дізналась від Аліски, то був її братик. Виглядав він кепсько — був в дуже старому і пошарпаному одязі, на вигляд дуже худорлявий і закомплексований, мені здалось, що він ровесник мого Михайлика.
Пізніше дізналась, що він трохи нед0р0звинутий, але хіба це причина, не любити свою дитину?
Але чому так? Її донька була одягнена в наймодніший одяг, а син у якесь дрантя. Як та жінка взагалі могла допустити, що її син так виглядає. Дітей потрібно любити однаково! І ніколи їх не розділяти, як після такого взагалі можна називати себе хорошою мамою?
