Моя мати була вже старенька і вкотре в неї було загострення хронічної хвороби. Зазвичай, вона лікувалась сама, але в цей раз я вирішила бути з нею. Води принести, їжу приготувати і прибрати – це все чим могла віддячити за все, що зробила для мене мати. Я завжди дослухалась до її слів, лиш в одному пішла на перекір – вийшла за Павла.
Він одразу не сподобався їй. Надто хитре обличчя в нього, говорила вона, але ми сприймали це за жарт. Тим паче я була вагітною, коли гуляли весілля, шанс обрати когось іншого був втрачений.
Отож, я їхала на вихідні в село до мами, а в будні працювала на роботі. Було надзвичайно важко, жити в нескінечному русі, майже без відпочинку. Мої резерви були вичерпані. Чого не сказала б про свого чоловіка, він повеселішав, почав доглядати за собою, якщо хтось телефонував виходив в іншу кімнату.
Зрада? Цього не може бути, тому що ми стільки років разом. Ми половину свого життя прожили вдвох. Для мене ці думки були сміховинними. Та й часу думати про таке у мене не було.
Поки одного вечора сусідка не сказала.
–Мені здалось, що ви перефарбували волосся в світлий та підстриглися.
–Не розумію, чому ви так подумали, в мене часу на таке немає. Вже які вихідні я їжджу до матері.
–Справді? Я бачила, як жінка заходила до вас у квартиру в суботу після обіду.
Можливо, сусідка щось переплутала. Вона була також старшою жінкою та напевне передивилась серіалів і не розуміє де реальність. Але у мене вже появились сумніви, що до вірності чоловіка.
На одні з вихідних я вирішила повернутися у квартиру раніше ніж зазвичай. Сказала матері, що Павло погано почувається і мені совість не дозволяє залишити його одного. Можливо, вона відчувала, що щось не так, але відпустила мене.
Це був теплий літній ранок неділі. Я спішила додому, як могла. Щоб не розбудити чоловіка, тихо повернула ключ у дверях. При порозі мене вже чекав сюрприз, це були жіночі туфлі на підборах, вони не були мої. У вітальні стояла пляшка недопитого вина і два бокали з нашого весільного сервізу.
Я вирішила не робити скандалу, взяла ще один бокал для себе та наповнила його вином. Нарешті голубки проснулись і вони явно не очікували побачити мене. Павло почав пояснювати, що це все не те що я подумала і так далі.
-Збирайте речі та щоб через п’ять хвилин вашого духу тут не було.
Ми розлучилися з чоловіком. Квартира належала мені, тому я перевезла матір ближче до себе. От такі справи діялися в квартирі поки мене не було.
