Зустрічався Ларіон якось з дівчиною. Тоді ще він був начальником регіонального відділення банку, отримував гідну зарплату. А вона – лікарем–інтерном в академ відпустці.
І ось вона пропонує Ларіону оформити для неї кредит на придбання сучасного телека. Ларік, на мить, ошелешив. Вони щойно познайомилися, і такі прохання йому завжди були не до вподоби.
Він досвічений банківський робітник і знає безліч випадків, коли люди благають взяти для них позику, потім зникають і шукай вітра в полі.
Він пристойно сказав «ні», типу сорі, але я ж не маю право брати на себе такі зобов’язання. Ясна річ, між ними пробігла кішка, це не по-чоловічому і таке інше.
І все ж таки вона знайшла когось, хто зголосився на таку авантюру. Як вона виплачувала – невідомо.
Минав час і ця ж дівчина знов просить позичити їй 10 000 гривень на новий айфон. Ситуація сталася 9 років тому, і на той час це була досить суттєва сума.
Тут Ларік умовно погодився. Для нього це не було проблемою, але подарувати його він не здогадався.
Айфон вона придбала і вони деякий час насолоджувалися новим гаджетом.
Що було далі? Минув місяць, і вони розійшлися, як в морі кораблі)) Дівчина зустріла іншого спонсора, щедрішого)) Повернула вона гроші чи телефон? Звісно ж, ні! А підіймати цю тему Ларік не наважився.
Він радів, що першого разу прийняв правильне рішення.
P.S. Кіра, борги треба віддавати)) Ларіку теж треба новий айфон))