В першому шлюбі я була не щаслива. Мабуть, на це вплинуло відношення чоловіка. Він завжди говорив що я змінилась, погладшала, перестала доглядати за собою. Часто коли ми ходили на базар, він заглядав за молоденькими дівчатами та вказував мені, як я маю виглядати.
Одружились ми по волі наших батьків. Вони вважали що цей шлюб буде вигідним для обох сторін. Спершу, я надіялась що ми полюбимо одне одного, але чуда не сталось. Потім завагітніла. У нас троє дітей і з кожною дитиною в мене збільшувалась вага. Вся хатня робота лежала на мені, а чоловік приходив пізно додому і лиш вимагав свої улюблені страви.
Я завжди намагалась вгодити чоловіку, але він не цінував цього.”Голубці? Я хотів вареники – кричав – Подивись на себе? Ти нікому не потрібна” говорив він.
Важко було чути таке від людини з якою прожила довгих п’ятнадцять років. Ми розлучилися. Врешті решт я вирішила змінити себе. Влаштувалася на місцевий завод. Зміни були по дванадцять годин, але фізична робота не давала лізти в голову дурним думкам. Також я змінила свої звички – перестала заїдати поганий настрій.
У зв’язку з роботою я схудла, мене перевели на іншу посаду, де керувала бригадою. Також я вирішила змінити імідж. Нова зачіска, сукні яскравих кольорів, манікюр і макіяж – ці елементи зробили мене впевненою в собі. Це почали помічати інші працівники заводу і я почала чути багато компліментів в мою сторону. Нарешті за стільки років я почала ловити на собі захоплені погляди не тільки чоловіків, а й жінок.
Та єдиним чоловіком в моєму життя все ж таки був мій колишній чоловік. Його думка цікавила мене найбільше. Не зважаючи на минулі слова я вирішила показати ким я стала. Одного разу я запропонувала йому прогулятися по набережній. Він довго відмовлявся, але мені вдалося його вмовити.
Коли ми проходили набережну багато інших чоловіків звертало мене погляд і це помітив мій Дмитро.
-Ти стала такою красунею, Надю. Чому я раніше цього не помічав?
Ці слова зігріли мені душу, можливо нам потрібно почати все з початку?