Мені дісталася квартира від мачухи, а все було так. Я ріс, у любові, у достатку, в мене постійно було все найкраще. Гарний телефон, дорогий одяг, мама з татом купляла мені корисну і дорогу їжу, хоча я терпіти не міг її. Але приходилося пробувати все, що вони купили. Якось я захотів новий рюкзак, то батьки мені поїхали вибирати його, аж в інше місто. До сих пір, не розумію, для чого, шукали так довго і взяли останньої моделі. Мені здавалося, що в них до мене, вже аж завелика опіка, я був єдиний син. В нас була няня, яка доглядала мене і одразу, мала в своїх обов’язках вчити мене англійську. Не розумів і того, для чого мені була та няня. На той час мені було вже чотирнадцять років, як на мене, я вже був цілком дорослий і міг цю англійську самостійно вчити. Але ж ні, мама з татом, хотіла оточити мене турботою з усіх сторін. Ми жили в достатку, мали красивий дім і квартиру. Але, вирішили жити все ж таки в домі, тут було просторо, красивий ремонт. На вулиці стояла красива альтанка, басейн. Мама з татом, любили кожної неділі влаштовувати сімейні вечори. Ми сиділи біля вогню, смажили м’ясо і розповідали різні історії. А ще, мій тато, постійно любив грати шахи з мамою. Я так захоплююче дивився на цю гру і завжди мріяв грати, так як мій тато, він у цьому був професіоналом.
Мої батьки, хоч і були заможні, але працювати їм доводилося не мало. Мама, була головним бухгалтером, а тато програмістом. Працювали вони в одній фірмі. ПамIятаю, як були такі дні, що тато навіть не виходив зі своєї кімнати. Для того, щоб просто цілий день виспатися від напружених робочих днів. Мама, попри свою основну роботу, займалася ще репетиторством, вона дуже любила матиматику, і колись, ще в дитинстві, мріяла стати вчителем. Але мрія її не здійснилася, хоча чому не здіснилася, може частково і так. Вона викладала у своїх учнів, що приходили до нас додому, математику. Я навіть інколи сам слухав, як вона цікаво може подати завдання, або навчити чомусь новому.
Ми жили дружньо, багато і цікаво . Але в один момент, ніби все обірвалося. Я почав чути вічні скандали батьків. Маму нервувало те, що тато пізно приходить додому. Вона мала підозру, на те, що він їй зраджує. Якось я бачив, як мама, відправляється на своїй машині вслід за татом, на його вечірню зустріч з партнерами по роботі. Після тієї зустрічі, вони розійшлися. Я чув, як мама казала татові, щоб він забирався геть з дому, щоб йшов до неї. Тобто до коханки, я ж уже, розумів усю ситуацію. Батько довго просив пробачення у мами, але нічого так і вирішити не вдалося. Вони розлучилися. Тато пішов жити на ту квартиру, яка в нас була, а ми з мамою залишилися в будинку. Я дуже сумував за батьком, мені не вистачало наших сімейних вечорів, татової любові. Мама, старалася дати мені знову все, але я не хотів цих банальних матеріальних речей, я хотів тата. Просто хотів з ним спілкування. На початку, як тільки він пішов із сім’ї, ми з ним часто здзвонювалися. Їздили на морозиво, брали на прокат велосипеди, каталися по місту, було дуже цікаво.
Але так тривало недовго. Тато став все менше і менше часу приділяти мені, оскільки, Марина, його нова дружина потребувала більше уваги. Тож тато вирішив, щоб не обмежувати увагою ні мене, ні свою другу дружину, став запрошувати мене у гості до них. Марина, чомусь мені не подобалася, вона була така господиня, так бігала біля мене, посміхалася. Старалася мені сподобатися, але ж я бачив як це виглядало, не по- справжньому.
Пройшло трохи часу, я закінчив школу, переїхав у інше місто, бо там вступив до університету. Я почав все рідше і рідше бачитися з татом. Коли приїжджав на вихідні додому, то тато постійно шукав різні відмовки від того, щоб зустрітися. Бо, напевне, Марина була його проти. Та я й пізніше не наполягав. Чомусь уже й не було великого бажання. Знайшов собі дівчину, Юля називалася, вона мене підтримувала. Я, чесно, то напевне, закохався. Юля була дуже розумна, вміла дати слушну пораду, тай ще й яка, красива.
Моя мама, тим часом теж не залишилася сама. Вирішила, знайти собі заміну тата і знайшла. Але, ця заміна була недостойна мами. Я одразу це помітив, але сильно в стосунки мами з її новим чоловіком, не хотів влізати. Тому мало цікавився її новим обранцем.
Невдовзі, тато почав дуже хворіти, і вони з Мариною, вирішили продати татову квартиру. Купити будинок, бо татові, треба було постійно свіжого повітря і менше шуму. А у великих містах, ви ж самі знаєте, яке життя. Тому вони так і зробили. Пройшло трохи часу, я дізнаюся, що тато помер. Будинок, треба було ділити, так казала моя мама. Вона прямо наполягала на тому, щоб я йшов до Марини і казав за те, що по закону, я являюся першим спадкоємцем тата. Я розумів, що ця вся історія добром не закінчиться. Мені було чомусь неприємно говорити про таке з Мариною, а у мами в голові, було тоді тільки спадкоємство і гроші. На диво, я перший про зустріч не просив, Марина подзвонила і сказала мені, що є важлива розмова. Як тільки ми почали говорити, Марина одразу перейшла до головної теми нашої розмови. Виглядала вона, звичайно, дуже погано, розповідала як останні дні, боялася за тата. Доглядала його, не спала багато ночей. Марина, сказала що, ніяких претензій до будинку, який вони купили з татом, вона не має. Сказала, що тато завжди хотів, щоб це дісталося мені. Мені стало шкода Марину, я був про неї гіршої думки, і одразу згадав слова тата. Він казав, що моя мама була хорошою жінкою, але Марина була не тільки як жінка і дружина, доброю. Вона людина чуйна, доброзичлива, за те, я так зрозумію, він і полюбив її. Тепер, я розумію татові слова. З мамою, я не спілкуюся, а з Мариною налагодив контакт. Тепер часто ходимо один до одного в гості.
