Притча про безхатька
Знаєте притчу про бродягу та найкоштовнішу віллу?
Коли безпритульний перший раз побачив оголошення: «Продається 3-поверхова вілла, з басейном та садом на березі моря. Ціна – долар». Подумав «Маячня». Другий раз побачив це ж оголошення, третій. А потім вирішив перевірити, що за божевільний написав таке.
Прийшов за адресою, йому відкрила красива жінка. Коли запитав, чому така ціна, жарт чи що? Та відповіла: «Ні. Мій чоловік перед смертю написав у заповіті, що я повинна продати віллу і гроші перевести на рахунок його коханки. Що я і зробила!».
А ще сказала, що оголошення провисіло півроку, і жебрак став єдиним, хто на нього відгукнувся.
А нещодавно моя подруга знайшла браслет, хотіла пройти повз, але вирішила підняти. Дома покрутила, покрутила, роздивилась – 750 проба, найвідоміший бренд, коштує такий 2000 доларів. А могла пройти повз.
Іншій моїй знайомій, через 5 років подзвонив близький друг. Колись вони посварилися, образилися, розійшлися, не спілкувалися, але рана в душі залишилася. Друг подзвонив, але вона не взяла трубку – номер же незнайомий.
А могла відповісти.
Третій, четвертій… та скільки таких прикладів, коли життя дає шанс, а ми або користуємося ним, або не помічаємо, або проходимо повз. У мене самої їх з десяток.
Що заважає? Липкий страх, невпевненість в своїх силах, невіра в чудо, той самий «а раптом», коли думаєш «А, іншим разом!», а іншого разу може не бути.
Вілли, браслети, можливість стати багатим, помиритися з тим, з ким давно розійшлися шляхи, але він і досі дорогий, врятувати чиєсь життя, так просто – лише вдало опинитися в потрібний час в потрібному місці.
Чи помічали, що життя постійно дає нам шанси?
Питання – скільки з них ми бачимо і скількома користуємося?
Та чи пам’ятаємо, що шансів багато, а життя – одне?
