Ну що, раз наші діти з 18 років наразі офіційно дорослі, допомоги не потребують і можуть працювати, значить шукаємо роботодавців.
Доньці майже 18 років. Організували команду «Ох», профілем якої є роботи, типу принести, винести, помити, вигуляти собаку, підмести, прибрати, скласти, купить продукти. І так як з початку літа їх стали запрошувати помічниками на влаштування ландшафтних майданчиків, то вони мають досвід і тепер майстерно розсаджують квіти та кущі на невеликих ділянках.
Але такі пропозиції є не часто. Щоб знайти нових замовників, вони розклеюють на дошці оголошень нашого невеликого селища, рекламну інформацію. Саме розклеюють, а не розміщують в соцмережах.
Тому що, як пояснила донька, їх замовники – літні люди, які не користуються інтернетом. Цінник демократичний, тому що не професіонали, але виконують роботу якісно і з душею. Далі вже працює «сарафанне радіо», замовлення є. На вбрання, косметику і розваги донька заробляє собі сама.
І ось одного разу поступив заказ – облаштувати майданчик біля дому у середньозимноморському стилі. Донька пояснює, що вміє садити квіти, вміє розташовувати декоративні елементи, але з таким видом ландшафтного дизайну ще не стикалася, тому відмовила.
Господар, чоловік поважного віку, вмовляє – та там нічого складного, візьмися, будь-ласка.
Донька оглянула місце робіт, назвала ціну – 1700 грн.
Господарь сказав, що заплатить аж 2200 грн.
Так тому і бути.Донька почала працювати. Вона працює, господар споглядає. При кожному незрозумілому питанні, вони радяться, як буде красивіше. Так минув перший робочий день.І почався другий. Все спокійно, донька працює, господар контролює.
Але саме тоді , коли залишилося оформити якісь дрібниці, господар почав вередувати. Тут не так, і тут не те. І чим ближче до завершення робіт, тим дужче.
На той момент, коли потрібно було розрахуватися, донька в його словах взагалі стала «криворука». В підсумку донька замість зарплати отримала тридцятихвилинну нотацію..
Я не бачила ні результат роботи, ні чоловіка господаря. Не суперечу, можливо заказ зроблен не так якісно і професійно, як її зробив би дизайнер.
Але ж і мужик бачив, що запрошує не майстра, а підлітка. Професіонал б йому коштував набагато дорожче. І, до того ж, через два дні спостережень за роботою доньки, він тільки після закінчення робіт спохопився, що йому щось не так?
Дуже кортить навідатися до нього і своїми очима подивитися, що ж донька там такого примудрилася насаджати, що за два дні навіть тисячу гривень не заробила. Але цього донька не зрозуміє, вона дуже горда і досить самостійна.
Не втручатися? Хай це буде її сумний досвід, який теж в житті стане у нагоді? Найцікавіше, що у нього не було морських камінців, тільки звичайні, і донька купила їх за власні гроші. Якраз на ті 500 гривень, які він їй зверху 1700 р. запропонував. Їх їй теж не повернули.