“Тато, це я, твоя донька Катя. Я ще не впевнена у своїх намірах віддавати тобі цей лист чи ні. Сподіваюсь, якщо ти дійсно його зараз читаєш, то зрозумієш усе правильно. У мене немає чіткого бачення як має бути сформульована основна ідея цього листа. Певне потрібно пробачити тобі, але я не впевнена що для цього є достатньо аргументів.
Майже 30 років тому тебе уперше зрадили. Моя мама знайшла собі коханця, але ти був ще досить молодий, любив її й тому пробачив. Твоє щире рішення було зроблене у стані афекту, твої почуття керували тобою і ти не зміг нічого з цим зробити. Ти мав щирі почуття закоханості й вірив, що усе може змінитися, а це означає, що ти зробив усе вірно.
Коли я тільки з’явилась на світ. Ти вирішив жити у своєї мами, тобто моєї бабусі, яка постійно контролювала процес виховання. Не одноразово вона могла собі дозволити повисити тон та принижувати твої гідність як чоловіка та батька, що змусило тебе емоційно прийняти рішення переїхати жити в гуртожиток. Так ти захистив свою честь, втомившись від постійного стресу та шкодуючи про свій обов’язок як годувача та голови сім’ї.
Ти знайшов вихід, щоб отримати свободу. Бажання було щирим, а це означає, що твій вчинок був правильним.
Мені виконалось 7 років, а ти покинув дім, де ми жили. Тобі було боляче й ти відчував страшенну злість й бажання помсти своїй жінці. Ти контролювався відчаєм, думав про те, щоб їй було також гірко як і тобі. Забрав мене з собою і коли я говорила, що хочу до мами, тебе мучила совість, але вона була безсила проти твоєї пристрасті до помсти.
Ти щиро бажав цього, тому твій вчинок був вірним.
У п’ятому класі тобі повідомили про мої досягнення у малюванні, що контрастувало зі здібностями інших школярів. Якщо ти погодився б, то вчителя завірили про те, що можуть перевести мене у приватну спеціалізовану школу, щоб розвинути мої творчі здібності. Ти пройшовся по коридорах, прийшовши на ознайомчу зустріч з їх директором, але тобі не давало спокою те, що я буду ходити тут у великуватих для мене брюках, які були зашиті не одного разу, єдиних своїх кросівках, які були не в найкращому стані та старій кофтинці, що віддала бабуся через своїх знайомих, серед дітей у бездоганних костюмах та платтях, з гарними портфелями. Від розуміння своїх можливостей ти вирішив зберегти мене від насмішок, тому ти відмовився від цієї можливості.
Ти хотів лише блага для мене, щоб ніхто не мав права принижувати мене. Це бажання було щирим, тому ти вчинив правильно.
Серед мох однолітків було популярним займатись волейболом. Більшість моїх однокласниць відвідували заняття у кращих навчальних закладах зі спортивної підготовки. Я попросила тебе записати мене також, але переглянувши список своїх справ та графік роботи, ти відмовився, бо не зміг би мене відводити та забирати після. Це завадило б твоїй рекомендації як працівника, що загрожувало б звільненням, а крім фінансів, що ти отримуєш у нас більше не було забезпечення. Це була скрутна ситуація, де ти як батько не міг ніяк змінити її.
Ти турбувався про те, щоб я могла мати їжу та одяг, а це означає, що ти усе зробив вірно.
Ти наполіг на тому, що без вищої освіти я не матиму хорошого життя і мене не візьмуть на роботу. Я потрапила у коледж на спеціальність, якою я зовсім не цікавилась. Постійно переживаючи за те, щоб не підвести тебе і виконати твої очікування я була нещасна та постійно відчувала втому, бо ночами могла не спати від великої кількості завдань непотрібних мені предметів. Ти не хотів, щоб я жила як ти, а мала забезпечене майбутнє.
Щоразу, коли ми зустрічаємось, ти критикуєш мій зовнішній вигляд. Негарна зачіска, жахливий наряд, зовсім не доглядаю за своїм обличчям та не фарбуюсь. Ти просто досі бачиш у заміжній жінці крихітну донечку, яку ти хочеш зберегти від навколишнього світу.
Ти піклуєшся, щоб про мене складали лише хорошу думку від мого вигляду, щоб я не чула у свою адресу гнилих слів та осуджень. Я знаю, що насправді ти хочеш сказати як сильно ти мене любиш. Ти усе робиш правильно.
Серце батька переживає, бо таким ти є. Але коли ти сваришся, кричиш, злишся та боїшся, згадай мої слова: я буду такою сильною як ти й досягну бажаного.
Навіть у часи, коли буде дуже тяжко, я зроблю усе вірно.
Я пробачаю тобі, хоча причини образи немає.”
