Дуже люблю свого дідуся, все дитинство було пов’язано з ним. Бабусю я не пам’ятаю, вона п0мерла, ще коли мені було п’ять рочків.
Ох, ці щасливі та безтурботні дитячі роки. Мене і мою двоюрідну сестричку завжди привозили до дідуся на все літо у село. Тоді все здавалось таким простим. Ніяких турбот. Хоча дідусь привчав нас допомагати йому. Ми разом пасли козенят, допомагали йому на грядці. Мені подобалось тоді допомагати дідусеві, я відчувала себе дорослою. Але моя двоюрідна сестричка була інша протилежність мене. Їй ніколи не подобалось бути у селі. Вона постійно хотіла до дому, і не хотіла допомагати дідові.
Минули роки, тепер мені 27, я маю стабільну роботу і винаймаю квартиру в центрі міста. А моя сестричка навіть не намагається знайти роботу, вона займається своїм особистим життям, адже воно, як вона говорить – “найважливіше!”.
З дідусем я бачусь зовсім рідко, раз у місяць навідую його. Декілька разів на тиждень ми з ним зідзвонимось. Мені його дуже не вистачає. Проте забрати його у місто я не можу, та й дідусь не хоче, він любить свій будиночок у селі. Його пенсія приходить на мамин рахунок, адже колись у діда були проблеми з документами, і він попросив, аби пенсію оформлювали на маму, а потім, коли розв’язали проблему, змінювати дідусь нічого не став, адже то були зайві клопоти, та й мені було не важко йому приносити пенсію, то був ще один привід побачитись.
Якось мені стало цікаво, скільки все ж він отримує, і я побачила, що зовсім мало. Як дід взагалі виживає на такі гроші? Тому я вирішила докладати зі своєї заробітної плати йому трохи грошенят.
Дід того не помітив, напевно подумав, що пенсію збільшили. Та й і я не хотіла вихвалятись, що допомагаю йому, тим більше якби й сказала, він би не приймав більше від мене грошей. Дідусь у мене дуже гордий!
Як тільки моя тітка дізналась, що я їжджу до діда і привожу йому пенсію, вона одразу ж приїхала до нього, влаштовувати йому скандал. Чому це він оформив пенсію на мою маму, а не на неї. І що ніби, я, яка йому привожу ці кошти, обкрадаю дідуся. А той своїй іншій племінниці навіть ніколи не давав грошей, хоча я не розумію, за що? Та навіть ніколи не навідувала його.
Такого я не очікувала, але не стала сваритись із тіткою. Згодом, тітка перевіряла документи при дідові, в надії, що вона знайде скільки все ж грошей я в нього відбираю. Все стало зрозуміло, що я не відбирала в нього ані копійки, а навпаки, допомагала любому дідусеві.
Дідусь такій новині дуже розізлився. Але не на мене, а на тітку, що вона підозрювала свою племінницю у таких справах, і вигнав ту з будинку. Нарешті все стало на своє місце!
