У мого чоловіка є син від першого шлюбу. Він старається забезпечувати його повністю. Регулярно сплачує аліменти, купляє кожного року дитині путівку на море, також проплачує всі гуртки, які відвідує син. Кожної неділі водить його на різні розваги. Любомиру, так звали сина, вже п’ятнадцять років. Ця історія була ще років так сім тому, коли у нас ще не було молодшої доньки з чоловіком. Його дитина приходила до нас і поводила себе, як вдома. Ніхто ніколи не був проти цих візитів, він міг бути в нас всі вихідні, а міг і бути цілий місяць.
Тоді хлопець ходив уже в другий клас. Якось він зламав ногу. У коханого на той час були фінансові труднощі. Подзвонила до чоловіка його колишня дружина і попросила грошей на лікування. Він відповів їй, що лікування оплатить тільки на половину з дружиною, бо грошей у нього на той момент не було так багато. І попросив оплатити перший прийом у лікаря маму хлопчика, а на наступний день обіцяв віддати гроші. А вона йому у відповідь сказала, щоб забирав сина і виховував його сам. Олег, так завали чоловіка, приїхав і забрав сина до нас додому із поламаною ногою.
Колишня жінка мого Олега, просто вивела його на вулицю і навіть не дала ніякого одягу і особистих речей дитині. Я сказала чоловікові, щоб на наступний день поїхав взяв все необхідне і щоб його синочок залишався жити з нами. Олег подзвонив до колишньої дружини і попросив її, щоб зібрала речі Любомира. А що утнула матір дитини, то вже страшно навіть розповідати.
Вона просто приїхала на дитячий майданчик, який був розташований біля нашого будинку. Ми гуляли і дихали свіжим повітрям. Правда, Любомирчик сидів на лавочці, бо ходити ще не міг, через зламану ногу. Підійшла до хлопчика і забрала в нього ключі від квартири. Я собі уявляю, як тоді було маленькому, що він міг собі подумати про матір. Уже через три дні син почав телефонувати матері зі словами:- Мамо, забери мене, я хочу до тебе. А у відповідь Любомир чув тільки:- Я зайнята, пізніше приїду- так казала його матір і не приїжджала. А в мене було таке враження, неначе хтось потоптався по мені. Ми ж ніколи нічого поганого з чоловіком не говорили Любомирові про його маму. І я зрозуміла, що для дитини мама це все. Він її дуже любив, але не розумів, чому вона так з ним вчиняє. Хіба відчував,що просто їй не потрібен.
