Мені було лише 19 років. Молодий та здоровий хлопець. На одній із вечірок я побачив її: таку прекрасну та красиву, їй було 18. Насправді, туди її затягли подруги. Я бачив наскільки їй некомфортно серед натовпу людей, які замовляють коктейль за коктейлем, а танцювальний майданчик уже був стертий від їхніх безперервних танців.
Тож ми радо познайомились і я забрав її звідти, – гуляти нічним містом. Романтика, неначебто в кіно, правда ж? У ту ніч я беззаперечно закохався. Наші стосунки тривали зовсім трохи, коли Марина дізналася, що вагітна.
Звичайно, дитина не була запланована, та що зробиш? Я не відмовлявся ні від Марини, ні тим більше від дитини. «Буде весілля!» – подумав одразу. Найскладніше було розказати про все нашим батькам. Мої зрозуміли ситуацію, будуть допомагати як зможуть, а от батьки Марини так легко цю інформацію не сприйняли. Не вірили жодним моїм обіцянкам, пр0клинаючи мене та все, що я зробив.
І я не звинувачував їх: мене забирали в армію. Саме зараз, коли я так потрібний Марині. Відмазатись ніяк не виходило, не допомагало навіть зовсім недалеке народження дитини. Я обіцяв, що іноді зможу навідуватися, а після звільнення ми заживемо разом, всі троє. Зіграємо неймовірне весілля, побачимо світ.
Марина вірила мені, казала, що буде чекати. На прощання, я зробив їй пропозицію, за всіма канонами: на одному коліні, з каблучкою та щирими словами.
Ми постійно листувалися, одного разу я зміг приїхати до неї. Як мені розказали, мама Марини всіляко примушувала її позбутися маляти, але та стояла на своєму, тож тепер відомо, що у нас буде син. Я літав на сьомому небі від щастя. У мене ж буде син!!!
З часом наше листування скоротилося. Марина все менше мені писала, іноді навіть не відповідала на мої листи. Лише завдяки своїй матері я довідався, що моя наречена уже народила. Здоровий хлопчик, 3600, назвали Андрійком. Чому Марина сама нічого мені не сказала? До звільнення залишився 1 місяць.
Коли я прийшов, – мене зустріли батьки.
– А де ж Марина? Вона не приїхала?
– Її не буде, синок. Не хотіли тобі розказувати раніше.
– Що розказувати, де мій син?
– Вона не дочекалася тебе. 3 місяці назад вийшла заміж, за сина маминої подруги. Як нам сказали: «Не буде наша дочка народжувати поза шлюбом, так і передайте своєму синові».
Я не розумів, чому так все відбулося? Марина була дуже щаслива з маленьким Андрійком та новим чоловіком, якого навіть записали, як батька МОЄЇ дитини!
Але життя триває, тепер головна моя ціль добитися можливості бачитись із власним сином та знову знайти справжнє кохання.
