На Великдень до нас приїхала сестра дружини Людмила. Привезла багато смаколиків дітям. Спершу сказала, що завітала тільки на тиждень. Однак лише через місяць нам вдалося випровадити своячку з дому. Не обійшлося і без скандалу.
Людмила відвідує нас на Пасху кожного року. Приїжджає й на інші свята, іменини. Завжди тішить родину солодощами ручної роботи, які сама ж готує вдома.
Сестра дружини самотня, оскільки за два роки, після смерті свого чоловіка, вона вдруге так і не вийшла заміж. Зараз не працює, а живе з того, що періодично їздить на заробітки. Я із жінкою і підтримували Людмилу в нелегкий час та завжди радо приймали її у своєму домі.
От і цього разу наша родина зробила все для того, щоби близька родичка добре у нас відпочила. Я приязно спілкувався з Людою під час наших посиденьок на веранді, ми спільно робили покупки. Своячка навіть поділилася із жінкою декількома рецептами цукерок із сухофруктів та домашнього шоколаду. Повертатися додому не поспішала.
Свята закінчилися, нам потрібно було вже виходити на роботу, діти пішли до школи. Однак родичку ніскільки це не турбувало. Здавалося, вона назовсім вирішила до нас перебратися.
А Люда була ще та чепурунка! Щодня все перемивала в домі, хоча моя жінка й без того кожну кімнату тримає в чистоті. Згодом дійшло до того, що сестра почала сварити нас за те, що погано харчуємося та не провітрюємо квартиру.
Дружина кожного разу мовчки слухала повчання сестри, однак мене така поведінка родички згодом почала дратувати. Кожного вечора я вмовляв жінку відіслати надокучливу своячку, бо за місяць проживання з нами вона вже взяла під контроль усіх членів родини. Навіть діти боялися сказати за столом зайвого, щоби уникнути сестриних повчань.
Оскільки моя обраниця мовчала, довелося взяти справу у свої руки. Я сказав Людмилі, що, мовляв, планував розпочати ремонт у кухні після свят, тож їй доведеться ненадовго нас залишити. На щастя, Люда із розумінням віднеслася до мого прохання. У той же вечір зібрала речі, а ми відвезли її на вокзал.
Я сподівався, що після від’їзду ми довго не побачимо у себе родичку. Тільки яким сюрпризом для нас стало те, що вже на станції сестра заявила, що передумала їхати. Сказала, буде допомагати нам із ремонтом, бо в батьківському домі й так робити нічого.
Тут я вже й не витримав! Відкрито заявив Люді, що її присутність, втручання в чуже життя та постійні повчання нас дуже втомили. І було би за краще, якби жінка сьогодні таки сіла у свій поїзд.
Гостя неабияк образилася на нас. Поїхала, після повернення ні разу не відповіла на наші дзвінки та відтоді більше не приїжджала. Я відчуваю, що винен перед Людмилою. Хочу поговорити з нею, перепросити, однак вона усіляко уникає нашого контакту.
