На вулиці біля входу у супермаркет сидів пес, що вже довгий час скавчав з надією покликати свого господаря, який його забере. Кожен, хто проходив повз нього певне думав, що цуценя злякалося, залишившись самотнім, і скоро його заберуть.
Олександр, що працював довгий час охоронцем у супермаркеті, вийшов на перерву і згадав, що бачив собаку ще зранку.
– Невже тебе так ніхто і не забрав? – подумав він.
Сховавши цигарки, якими хотів палити, він взяв цуценя та відніс у кабінет, де зазвичай оголошували про подібні новини.
– Увага! Шукаємо господарів собаки, що була залишена біля входу – почало гучно розливатись новина по приміщенню супермаркету. Також наголосили на зовнішньому вигляді, але час йшов й ніхто так і не прийшов його забрати.
Охоронець намагався заспокоїти собаку. Він грався з ним, пригостив смаколиками гладив його та чухав за вушком, але це не допомагало. Пес так і не хотів їсти та гратись, він жадав одного – зустріти свою людину, з якою провів практично усе життя.
Адміністраторка супермаркету вирішила допомогти охоронцю з собакою.
– Так сильно любите собак, що вирішили викрасти собі? – намагалась жартом підбадьорити Олександра жінка.
– Ще цього мені не вистачало! – відрізав він. Вони як пацюки: гризуть усе, що попадеться й це дуже відповідально, що, на жаль, господарі цього красеня не зрозуміли.
– А ви не хотіли б собі собаку? – запитав охоронець.
– Якось у мене був пес, його мені подарували у дитинстві на день народження батьки, але я була дуже безвідповідальною й не догледівши його на прогулянці, він з’їв собачу отруту. Я не встигла його спасти й він помер. Я довго плакала через це й вирішила більше ніколи не заводити собі домашнього улюбленця – почала розповідати Олена про свою історію з життя.
– І як же ви народили дітей? – поцікавився чоловік.
– Ніяк, у мене досі немає їх, проте я наважилась і завела собі кішечку Фросю! Погляньте на ці фото, вона ніби моя копія: спокійна, любить поїсти та готова увесь день пролежати у постелі.
Розговорившись, колеги не помітили як почало чимось пахнути. Повернулись і побачили не дуже приємну картину: собака сходив у туалет прямо посеред кімнати.
– Ну, у тебе більше досвіду у прибиранні після цих чарівних створінь, тому прошу – його витвір мистецтва у вашому розпорядженні – заявив Олександр.
Жінка була не рада цьому, але збігала за засобами для прибирання й зробила потрібну роботу, щоб цього не було видно перед очима та не супроводжувалось відповідним ароматом на усю кімнату. Де сиділа адміністраторка з охоронцем.
Робочий день підходив до кінця і супермаркет зачинили. Працівники у компанії із забутою собакою сиділи й думали що робити з ним, доки відпочивали після тяжкої праці і їли сушену рибку, яка була по акції. За цей час улюбленець заспокоївся й звик до них, тому спокійно сидів і спостерігав, чекаючи на подальший розвиток подій.
І ось воно, чудо! Молодий хлопець біг до супермаркету з останніх сил. Не помітивши чудову компанію, він був засмучений чимось. Пес почав гучно гавкати та вириватись, що йому, до речі, вдалось. Господар зрадів, узяв свою собаку і вибачався перед працівниками, розповівши про причину того, чому він залишив його. Історія була не з легких, Олена з Олександром поспівчували йому й усі мирно розійшлись по своїм домівкам.
