Андрієві 23 і його вже можна називати котолюбом. Зараз є багато жартів про дівчат, які не знайшли все ж собі другу половинку, то їх називають старuми д1вами з багатьма кішками. Так і Андрія можна назвати — він самотній, а кішок вже має 5. Але крім кішок в нього також двоє псів.
Звідки така любов до тваринок? З дитинства. Андрійко ще змалечку приносив до дому звіряток, але його батькам це не подобалось. Мама не дозволяла хлопцеві приносити до дому тварин, а головною причиною слугувала страшенна алергія матері на шерсть. Тому ще в дитинстві Андрійко пообіцяв собі, що коли виросте і вже буде мати своє помешкання то обов’язково заведеться домашніми улюбленцями.
Тварини в Андрія не породисті — прості дворняжки. Хлопець рятує їх від жорстоких людей. Ось, наприклад, песика Мартіна він знайшов біля смітника, ще цуценятком хтось викинув його, а хлопець підібрав.
Але найбільше Андрій запам’ятав той день, коли він знайшов собачку Алісу. Коли хлопець повертався пізно з роботи то почув чийсь плач. Спочатку він подумав, що то дитина, але коли прислухався, зрозумів — це був вереск собаки. Хлопець ввімкнув ліхтар і почав оглядати місцевість, там, за лавкою він побачив її — Алісу.
Собачка виглядала жахливо — була худенька, з брудною шерстю. На лапці в собаки Андрій побачив кров, і зрозумів, що їй хтось перебив лапку. Він одразу ж взяв і повіз її до ветеринара. Собака навіть перестала пищати — вона певно зрозуміла, що їй допоможуть.
У ветеринарці Андрій зрозумів, що залишить Алісу собі. А назвав він її на честь ветеринара, яка оглядала собаку. Зараз Аліса почуває себе добре, вона поправилась, гарно їсть і спить, тепер ця собачка більше ніколи не відчує того болю і страху, що раніше.
