Якось я згадала собі одну історію. Зараз вам розкажу. Поверталася якось із Києва до Харкова, через Одесу. Найняла в місті таксі, бо було вже досить холодно. Ми під’їхали, а привокзальна територія перекрита. Я розрахувалася з таксистом він вибачався і казав, що таке вперше бачить. Пішла в зал очікування в мене саме була пересадка. Дуже повезло, що там були вільні місця, адже було багато людей і кожен хотів бути всередині, бо стало дуже холодно. Серед людей почався якийсь незрозумілий гамір і хвилювання. Через декілька хвилин з’являється поліція і просто починає виганяти всіх безпритульних і алк0г0ліків. Люди були дуже раді з цього, бо дихати стало набагато легше. Потім проходить ще якийсь час і знову появляється поліція і починає виганяти всіх тих у кого немає місця для сидіння. Я не знаю чому вони це робили. Мені було цікаво, але вже не настільки, щоб я відволікалася від читання свого улюбленого журналу. Саме читала новий випуск,що тільки вийшов.
Потім ще раз прийшла поліція і почала виганяти всіх пасажирів із великим багажем. Всі решту не розуміли, що коїться, а я вирішила просто встати і піти від цього всього незрозумілого дійства. Подумала собі вже в поїзді насиджуся. Але біля потягу була також дуже напружена обстановка, багато поліції. Я, якщо чесно, не розуміла теж, що робиться. Сіла у свій вагон і чекала на відправлення. І тут побачила через вікно багато людей, всі такі строгі в окулярах, костюмах, когось супроводжують. Охорона, напевне.
От я і вирішила глянути поближче на все це, але не дозволили вийти з купе. Сказали закритися і тихо сидіти. Я не розуміла чого, але послухала і пішла читати знову свій журнал. На ранок поїзд прибув до Харкова. Нас просто не випускали із купе, а провідниця говорила зберігати тишину і спокій. Коли повиходили всі ці люди, типу охорони,то провідниця видихнула з полегшенням і сказала нам, що ми всі вільні і нарешті “вона“ вийшла. Я вирішила запитати хто це “вона” у провідниці. Ольга, так звали продвідницю, сказала, що це була відома співачка. От мені і стало неприємно, бо все ж таки знаменитість, чому не роздала автографи. От я, наприклад, коли зустрічалася з відомими спортсменами, то завжди просила ставити автографи мені на спині і не змивала їх довший час. А ви як вважаєте, публічність має бути прихованою у таких місцях як поїзд?
