Вона познайомилась з ним в автобусі, що прямував до Італії. Марія вперше їхала в службове відрядження за кордон. Віктор був студентом, що їхав до Італії на літні заробітки. Випадково, їх місця опинилися поруч і своє знайомство вони почали відразу, як тільки колеса автобуса попрямували по дорозі в іншу країну…
– Привіт. Мене звати Віктор, – жваво почав він.
– Доброго дня. Я – Марія.
Так і почалася історія цього знайомства…
Він розповів їй, що вчиться на четвертому курсі університету, що мріє стати інженером-проектувальником.
Вона розповіла йому, що працює програмістом, що це перше її відрядження за кордон. в Італії буде проходити семінар по підвищенню кваліфікації. Ще з дитинства вона мріяла відвідати якнайбільше різних країн. Тому це відрядження для неї, як перший крок до здійснення її дитячих мрій.
Віктор слухав Марію з задоволенням. Звечоріло, проте вони все продовжували своє спілкування. Різниця в десять років їм ні на хвильку не заважала. На зупинках, Марія з Віктором разом пили каву, насолоджувались новими пейзажами. Вони дуже сподобались одне одному. Їх об’єднували спільні погляди на життя, любов до книг й подорожей.
На другий день, розповідаючи Віктору про останню прочитану книгу, Марія спіймала себе на думці, що хоче взяти його за руку, доторкнутися до нього. Віктор же в той час вже давно перестав слухати її розповідь. Він дивився на неї й мріяв відчути дотик до її ніжної шкіри. Молода жінка була прекрасна, попри втому від довгого часу в дорозі.
Вранці третього дня вони мали приїхати до Італії. Марія не спала вночі. Вона розмірковувала чи є в них спільне майбутнє. Значно старша за нього, самодостатня жінка і молодий студент, ще такий мрійливий, часом не впевнений в собі. Проте вона розуміла, що подобається йому, що можливо цього буде достатньо для початку…
Віктор теж не спав вночі. Чоловік, ще такий не впевнений у своїх силах, розмірковував про можливість їхніх відносин. Він теж відчував, що подобається їй. Проте, що вона, значно доросліша за нього, змогла в ньому розгледіти.
На її автобусній зупинці, він допоміг її винести валізи. Маша подякувала. Жінка чекала, що юнак запитає її номер телефону, що вони продовжать спілкуватись. Та його нерішучість перемогла. Віктор подякував їй за спілкування, потиснув її тендітну руку, як старий приятель й повернувся до автобуса.
Марія хотіла зупинити його, наздогнати, змінити цю мить. Та вона також не зробила цього. Чи втратила прекрасна жінка свій шанс на щастя?
Віктор дивився у вікно автобусу, проводжаючи поглядом її сумну постать. Він розумів, що втратив свій шанс на любов.
Марія повернулась з Італії додому, проте вона часто згадує історію їхнього знайомства…
