Я ростила дітей сама, чоловік від мене пішов, сказавши, що не хоче бачити ні мене, ні наших дітей. Було тяжко виховувати двох: дівчина і хлопчик. Добре, що хоч старшій вже було 15 і вона могла допомагати мені по господарству, поки я працювала на декількох роботах, щоб були гроші нам усім на одяг та їжу.
Ми не жили в бідності, але й не мали достатку. Однак Вася та Оля навчались в університеті. Згодом вони почали будувати кар’єри, знайшли собі достойних партнерів. Коли настав час їм вже жити разом, я зрозуміла, що пора допомогти їм із житлом. Я вирішила продати свій будинок, щоб допомогти дітям купити собі квартири.
Вони вже певний час відкладали гроші із зарплат, а гроші з будинку я поділила б між ними. Але неочікувано мені прийшов спадок від далекої тітки. Там було достатньо грошей на одну простору квартиру. Тому я віддала дочці суму з проданої хати, а синові – увесь спадок. Їхній радості не було меж. Це означало, що ті гроші, що вони відкладали вони можуть використати на покупку чогось іншого. Вася, наприклад, вирішив купити машину.
Всі ми зійшлися на тому, що я буду жити з Олею. В них була трикімнатна квартира на 1 поверсі, отже мені не доведеться підійматись по сходах далеко. Це дуже полегшувало життя. Однак у нас не склались відносини із зятем. Він постійно втручався у мої справи, встановлював все нові правила. У нас з ним часто виникали конфлікти ледь не з пустого місця. Це засмучувало мою доньку дуже. Та ще і їх діти постійно бачили сварки.
Я вирішила, що маю бути розумнішою, тому попросилась жити у свого сина. Він одразу погодився. Радо прийняв мене. Поселив в гарну кімнату. Хоча квартира й була на 4 поверсі, але хоча б ліфт був. Важко було, що стосунки з невісткою в мене теж не склались. Їй не подобалось, що я готую на кухні, частуючи її дітей пиріжками й різними солодощами. Вона строго слідкувала за харчуванням дітей, вважаючи, що вони мають їсти лише здорову їжу. Чому ж мої пиріжки не здорові?
Одного разу я почула сварку Васі та його дружини. Вона кричала, що більше не хоче терпіти мене у своєму домі. Жалілася, що я постійно суну свого носа всюди, а вона хоче сама в себе вдома господарювати. Дійшло до того, що поставила чоловіка перед вибором: вона або я. Наступного дня я сказала сину, що чула їх розмову. Йому стало так незручно, він багато разів вибачався.
Але я знаю, він не винний. Я не хотіла розвалювати їх сім’ю. тож була змушена знову переїжджати до Олі. Там я вирішила менше вештатись по квартирі, коли зять вдома. Таким чином стало менше конфліктів в домі й це було добре.
Але як сумно і боляче від того, що мої діти не можуть прийняти мене до себе з радістю тільки тому, що моя присутність може погіршити їхні подружні відносини!
