Коли недовіра руйнує стосунки.

Ми з чоловіком молода сім’я, нещодавно зіграли весілля. Давид, так звали мого чоловіка, у мене дуже працьовитий, вихований і люблячий. Ми, якщо чесно, то не зустрічалися з ним довго, як це роблять деякі пари, зустрічаються по п’ять років, а подекуди і більше, а потім бац і розійшлися, і причиною на все, не сходження характерів. У нас такого не було, і я надіялася не буде. Зустрічалися ми всього півроку, але за цей час нам було достатньо вивчити один одного, і почати будувати сім’ю.
Ми одружилися жили спочатку у моїх батьків, вдома, але вчасно зрозуміли, що таке життя спільне з батьками нам не підходить, тому нещодавно переїхали на знімну квартиру.

Квартиру, до речі, знімали неподалік від батьків. Мама з татом часто заходять до нас в гості, ми влаштовуєио сімейні вечори, і ви знаєте так, набагато краще, ніж жити всім разом, прийшли, посиділи, порозмовляли, насміялися і кожен розійшовся по своїх домівках. І скандалів різних немає, і все завжди закінчуєтья мирно.
Ми з Давидом планували малюка. Ми обоє цього дуже прагнули. Спочатку, перших півроку, а у шлюбі ми вже разом близько двох років, нам не вдавалося нічого. Ми вже насторожилися, чому нам не виходить мати дитину, і почали звертатися до лікарів. На диво, аналізи у Давида і мої аналізи були чудовими, і ніяких протипоказань до зачаття не було.

Одного разу, ми прийшли на чергову здачу аналізів у лікарню, лікар нам дістався, до речі, дуже досвідчений і добрий. Намагався все пояснити, правильно давав різні вказівки, тай ще грошей за це не хотів брати. Ми чекали в черзі під кабінетом Юрія Степановича, так називався лікар. З нами сиділа і чекала ще одна пара. Ми розговорилися і вони сказали, що лікуються вже у Юрія Степановича близько десяти років, і результати безуспішні, поки що. Ми з Давидом трохи насторожилися і водночас зрозуміли, ми з ним всього на всього півроку не можемо завагітніти, а тут сидять люди, які десять років це не можуть зробити. Я собі подумала, а може я ще рано хвилююся, може, це через мої хвилювання у нас з чоловіком нічого не виходить. І ви знаєте, Юрій Степанович у кабінеті, сказав теж саме. Вирахував нам сприятливі дні для зачаття, вони якраз були в той момент, дав правильні настанови. Сказав зробити тест на вагітність вже через два місяці, і прийти до нього на консультацію. Я, все так як Юрій Степанович сказав, зробила. Пройшло два місяці і ура, тест показав дві смужки. Я дуже була рада, чоловік мій теж дуже тішився, я спішила повідомити цю прекрасну новину батькам і всім рідним. У нас все вийшло, я вагітна, нарешті.

Дитинку я добре носила. Ніяких протипоказань не було, аналізи всі в нормі. Прийшов час родити. У нас з Давидом народився син. Назвали Марк. Мені дуже подобалося це ім’я, тай чоловік був не проти такого імені. Життя стало в нас стабільним, чоловік кожного дня ходив на роботу, я доглядала за малюком. Але в моїй голові постійно виникали думки, як збільшити наш сімейний дохід . Те, що заробляв чоловік, нам вистачало, але все таки я не могла сидіти просто так, у декреті я хотіла чимось зайнятися, щоб було мені цікаво, тай ще трохи грошей приносило. Наш Марк ріс спокійним хлопчиком, тому я багато встигала, і ще умудрялася мати вільний час.

Якось я спробувала себе у сфері кулінарії. Колись, давно моя бабуся, дуже смачно пекла різні кондитерські вироби. Я біля неї постійно вчилася, вона дуже смачно це робила, тай мені виходило щось. Я собі подумала, а чому б не спробувати пекти торти вдома, це досить прибутково, тай задоволення я від цього діставала неабияке.
Я спробувала і в мене почалися замовлення, людям смакували мої вироби. Якось у мене зламався міксер, а без нього ви знаєте, що практично нічого не можна зробити. Чоловіка не було, він на роботі я вирішила покликати свого сусіда. Ми ж прожили один біля одного все дитинство, я знала, що він розбирається у техніці. Максим, так звали сусіда, прийшов, я зробила йому чаю із своїм новим тортиком. Він сів ремонтувати міксер, якраз з роботи повернувся Давид, ми сіли вечеряти. Максим приєднався до нас і ми почали згадувати як колись у дитинстві залицявся Максим до мене, як збирав мені ромашки. Я намагалася перевести розмову в інше русло, але Максим не зупинявся. Мій чоловік дуже злився. Нарешті Максим пішов додому. Давид виставив до мене претензії, я не розумію чому це ж було дитинство. Давид сказав, зробити тест днк, бо не вірить мені. Я була в шоці, от правильно, кажуть, треба було спочатку дізнатися про людину більше, а тоді виходити заміж, а не так як я, і що мені тепер робити – чоловік не довіряє, а я не хочу намагатися щось доводити, бо впевнена що дитина його.

 

Оцініть статтю
Коли недовіра руйнує стосунки.