Ми з чоловіком жили досить щасливо. Ще від першого року нашого шлюбу зайнялися прибутковим бізнесом. Починали, звичайно, з малого, як то кажуть, а потім дійшли до того, коли зараз можемо собі дозволити все. Бізнес у нас був у сфері автомобілів. Ми продавали запчастини до них. Спочатку взагалі їздили на ринок торгувати, а потім помаленьку винайняли приміщення і перенеслися туди. Через декілька років викупили частину і мали вже свій власний магазин. Згодом відкрили другий. І так жили, все було налагоджено і чітко. Виховували з Антоном, так звали мого чоловіка, донечку і сина. Доня була старшою на десять років від Андрійка, так звали мого синочка. Вона швидко вийшла заміж, одразу після першого курсу навчання в університеті. Ми з любим купили молодятам шикарну трикімнатну квартиру.
Згодом моя Софійка, так звали доцю, народила первістка. Одним словом влаштували доньку, допомогли з житлом. А щодо сина, то він ще малий, проте вже відтепер думаємо як би то відкласти гроші й купити ще одну квартиру. Щоб і він мав дах над головою, адже знаєте як у цьому світі важливо, коли тобі є куди подітися. Так от пройшло три роки й ми таки здійснили свою мрію і купили помешкання.
Придбали у добрих знайомих, вони якраз хотіли продавати, бо планували собі купити дім. Домовилися про зустріч, оформили всі документи і тут Євген, так звали знайомого, просить дати йому трохи часу пожити у квартирі, бо в тому будинку, який вони придбали ще йде ремонт. Ну ми й пішли на зустріч йому, бо ж у нього троє дітей і дозволили побути до певного числа, а якщо щось не вийде, то вони нам просто будуть платити за оренду. Час, коли мав зї’хати Євгеній минув і вони досі були вже, по факту, у нашому житлі. Так тривало ще місяць і я вирішила подзвонити і потребувати гроші за оренду, як домовлялися.
У відповідь почула те, що вони не мають зараз такої суми. Я не знаю, що робити, ті люди вже винуваті за цілий місяць гроші і не вигнати їх, бо там діти. Більше не буду зв’язуватися зі знайомими, бо це закінчується для нашої сім’ї погано.
