Останні роки моє життя нагадувало казку з хорошим кінцем. Я готувався до весілля з дівчиною мрії. Я сподівався прожити кожну хвилину та мить з нею. Вже придумував імена нашим дітям. Уявляв наші теплі сімейні ранки та вечори. Підготовка до весілля йшла по плану, проте до одного моменту.
Зі своєю дружиною я познайомився через свого найкращого друга Михайла та його дівчину Вікторію. В нього на весіллі я був дружбою, а зі сторони нареченої моя Іринка була дружкою. Я закохався в неї з першого погляду, в її таку щиру та ніжну усмішку, яка випромінювала доброту. Вона зачарувала мене з першої секунди знайомства та напевно до кінця життя. Після весілля ми зустрічались біля 2 років. Мої батьки дуже полюбили її, а вона їх. А мені довелося «заслужити» довіру її батька, адже Іван Миколайович був розлучений з мамою Іри, Лесею Степанівною. Проте їхні стосунки не пішли «по стандарту», на щастя, вони продовжили нормально спілкуватися, й до спільної дитини вони відносились з любов’ю, не зважаючи на пережите. Але мій свекор довго не сумував, знайшовши собі молоду та красиву обраницю.
Вона була ніби з сторінок модного глянцю-вся така доглянута, з укладкою, манікюром та завжди на підборах. В порівнянні з нею, Леся Степанівна виглядала набагато скромніше, але була розумнішою та більш розуміючою за Іванну. Адже, не сказала жодного кривого слова про нову дружину Іванну. Завжди з розумінням відносилась до цього.
Минав місяць за місяцем, відгуляли наше весілля. На якому нам зробили безліч сюрпризів. Найнесподіванішим з них-був свекра. Адже він, розійшовшись з Іванною, подарував Іринці нову машину. Знали б ми яким боком нам це обернеться, то напевне б відмовились від презенту.
Через 3 місяці Іванна прийшла з істерикою до Іриного батька з 2 смужками на тесті. Всі були здивовані, адже вони розійшлися досить мирно, обговорювали розлучення та й не думали про подальше спілкування. А тут на тобі! Дитина, скандали, суперечки щодо майна, зокрема машини, яка була куплена в шлюбі. Але вдіяти нічого не можна було, бо дитина ж ні в чому не винна. Проте, мама Леся порадила колишньому зробити тест на батьківство, й вже тоді робити напевно висновки.
А поки ми чекаємо 40 тижня, щодня змушені слухати докори та жарти в нашу сторону. Не допомогає ні хороший адвокат, ні розмови, абсолютно нічого. Десь 2 роки тому, навіть подумати не зміг, що нас може спіткати таке лихо під ім’ям «Іванка». Адже все, що з нами відбувається, ніби сценарій із мелодрами. Навіть не знаємо як тепер дочекатись народження дитини, щоб хоч якось зісунутись із мертвої точки вирішення конфлікту.
