Як і кожного року, я блукав в торговому центрі в пошуку подарунків на новий рік для друзів та родичів. Ніколи не любив цей процес, але прикраси і атмосфера зачаровували. Ми з дружиною розлучилися два роки тому, тому потрібно було надіслати подарунок для сина поштою.
Йому було вісім, оскільки я мало час проводив з ним, бо жив він з матір’ю, то навіть не знав чим зараз він цікавиться. Коли ми з дружиною жили разом, а Руслан був малим, свята проходили зовсім по іншому. Але після стількох років разом виявилось, що не сходимось характерами, на її думку. Саме тому вона вирішила переїхати до керівника свого відділу, мабуть, з ним точно все зійшлося.
В дитинстві Руслан обожнював динозаврів. Пам’ятаю, що усі кофтинки і піжами мали бути з їхнім зображенням. Проте зараз він цікавився комп’ютерами. Вітчим подарував йому ігрову приставку, тому жоден мій подарунок не затьмить цей.
Я розглядав поличку з книжками мені почувся плач дівчинки. Вона сиділа в відділі з м’якими іграшками та обливалась сльозами. Її мами поруч не було і ніхто не реагував на дівчинку.
-Де твоя матуся, сонечко? – спитав я.
Вона розповіла, що гуляла з мамою по торговому центрі. Але раптом вони зайшли в скупчення людей і дівчинка відпустила її руку. Дитина побігла в місце яке знала найкраще – магазин іграшок. Її мама напевно, шукала свою доньку, тому я вирішив допомогти віднайти їм одна одну.
Взявши дівчинку на руки я вийшов з магазину та попросив показати місце де вони востаннє бачились. Вона вказала на місце біля головної ялинки. Ми спустилися по ескалатору і майже дійшли до місця призначення, як раптом до нас підбігла жінка, яка почала бити мене по спині.
–Відай мою дитину, негіднику. Ти хотів її вкрасти? Охорона!
В цей незручний момент я не знав як діяти. Проте дівчинка врятувала мене.
-Цей дядько знайшов мене в мене магазині та допоміг знайти тебе, матусю.
Коли жінка заспокоїлась подякувала мені і запропонувала в знак добрих намірів пригостити кавою. Дівчинку звали Ліна, а її чарівну маму Інна. Вона розповіла, як хвилювалась коли побачила що донечки ніде немає. Як жінка бігала по всіх магазинах питаючи, чи не бачили дівчинку шести років в рожевій шапочці з помпоном. Вона втратила чоловіка, тому не готова була втратити ще й доньку.
Інна три роки тому отримала звістку, що батько її дитини розбився на автомобілі. Ліна не пам’ятала його, тому вже другий рік просить в новорічну ніч тата. У жінки під час розповіді покотилися сльози.
З цього часу я не міг перестати думати про них. Але в мене не було навіть номера Інни, тому не знав як з нею зв’язатись. Мабуть, це була наша перша і остання зустріч.
Відсвяткував Новий рік разом з собакою, лиш цей вірний друг завжди був поруч. На наступний день попрямував в той самий торговий центр, поміняти лежанку яку я купив для нього на більшу. Підійшовши до ялинки, почув знайомий голос:
-Мамо, ну ходімо в іграшковий. Я лиш подивлюсь.
Це справді були вони і я був безмежно радий їх бачити. З того часу ми не розлучалися.
