Минулих вихідних я заїхала до мами у гості. Ми маємо сімейну традицію: щонеділі збираємося сім’єю за спільним столом у батьків вдома.
Мама накривала на стіл і почала розповідати історію своєї колишньої співробітниці. Років зо п’ять вони разом працювали у лікарні в одну зміну, тому добре знали одна одну і ділилися секретами. Та моя мама пішла на заслужений відпочинок – пенсію. Тепер вони бачаться рідко, але при кожній нагоді спілкуються.
Ілона – звичайнісінька жінка, працює уже вісімнадцять років медичною сестрою у нашій міській лікарні, має п’ятнадцятирічну доньку. З чоловіком вони якраз розлучаються.
Коли мама розповідала мені про історію Ілони, я просто слів не мала щось додати чи перепитати. От дивуюся тим чоловікам. Ну як так можна?
Мама продовжувала розповідати, а на кухню зайшов мій брат. Почувши краєм вуха про що йде мова спершу став захищати чоловіка. Мовляв – це дружина сама винна, що її покинули. А «бідний» чоловік пішов шукати кращої долі. Моїй злості не було меж. Ми почали говорити на підвищених тонах і кожен доводити свою думку. Та у наш діалог втрутилась мама і сказала, щоб ми дослухали всю історію до кінця, а вже тоді будемо робити висновки – хто винен у тому, що сталося.
ЇЇ чоловік, а точніше уже колишній – мав три законні дружини до одруження з Ілоною та у кожному шлюбі по дитині.
Мамина колишня співробітниця розповіла, що жили вони наче непогано. Він мав своє невеличке СТО, яке завжди приносило стабільний дохід. Вони з сім’єю щороку їздили влітку відпочивати на море закордон, подорожували Україною, взимку їздили в гори кататися на лижах. Ходили у кафе та кіно, словом були романтичні відносини, наче вчора закохалися, хоча вже сімнадцять років разом.
Нічого не віщувало біди. Та от повертаючись щоразу додому після роботи від Андрія тільки й чути, яку чудову бухгалтерку він узяв на роботу: молода, спритна, все вміє і знає, ще й вродлива на додачу і розлучена.
Ілоні одразу це не сподобалось і навіть закрадалися думки про зраду, але це просто ж безпідставні здогадки.
Одного вечора сидячи на кухні Андрій знову почав із захопленням розповідати про свою робітницю – Марію. Ілона не стрималась і в лоб запитала:
– Ти мені зраджуєш з тією бухгалтеркою?
– Ні, що ти вигадуєш!? – одразу занервував чоловік. – Не маєш чим зайнятися, от і з нудьги накручуєш себе і вигадуєш дурниці.
Це, як Ілона думала, була звичайна сімейна сварка. Про неї вони зранку вже забули. Зібралися на роботу, поснідали та розійшлися. Та от все-таки мучило дружину питання зради. Вона швидше звільнилася на роботі та вирішила зробити чоловікові сюрприз. Без попередження приїхала до нього на роботу.
Картина, яку вона побачила просто вибила землю з під її ніг. У кабінеті чоловік цілується зі своєю новою робітницею. На столі келихи із шампанським та суші. Він не очікував її тут побачити та від здивування, аж оторопів.
Ілона повернулася додому зібрала всі речі чоловіка і передала їх службою таксі йому на роботу. Андрій намагався ще помиритися, просив вибачення, але Ілона твердо вирішила, що не хоче далі жити у недовірі та постійному страху подружньої зради.
Не хочу нікого підтримувати чи засуджували, але можу сказати у даній ситуації одне – я повністю підтримую Ілону. Не потрібно боятися змін у житті – все що не робиться, те на краще.
