Галина має сім’ю. У неї красивий, вихований чоловік, вони разом вже багато років. Допомагають один одному і цінують. Галина все життя мріяла допомагати людям і її мрія здійснилася, вона вступила в медичний університет і стала лікарем. Чомусь при подальшому виборі, яким саме лікарем і кого лікуватиме, Галина схилялася до того, щоб стати саме педіатром. Вона надзвичайно любила дітей, ще в дитинстві допомагала своїй мама по догляду за молодшими братиками і сестричками. У їхній сім’ї було п’ятеро, тому вона точно знала, що хоче допомагати маленьким жителям нашої землі, адже вони такі беззахисні і потребують особливої уваги.
Галини чоловік теж працював в лікарні, він був водієм карети швидкої допомоги. Часто Галина з Віктором, так називався її чоловік, їздили на виклики разом. Вони майже весь час були разом, і вдома, і на роботі, і їхали разом на роботу і поверталися. І, попри такий тісний зв’язок, вони ніколи не набридали один одному.
В сім’ї панувало щастя, але не вистачало ще дитячого сміху і радості, яку приносять малюки. Галина, чомусь ніяк не могла завагітніти, що вони з чоловіком тільки не перепробували, і лікувалися, навіть їздили за кордон на консультацію до інших досвідчених лікарів, всеодно нічого не допомагало.
Галина з чоловіком, вирішили зробити важливий крок у своєму житті, штучне запліднення. Вони довго думали, і так вирішили, бо іншого виходу пара не бачила. Одразу ж з першого разу, плід прижився, як вони цьому раділи і з нетерпінням чекали на народження малюка. Пройшло трохи часу, Галині і Віктору повідомили стать дитини. В них народиться дівчинка. Так і сталося, народилася дівчинка, її назвали Світланка.
Пройшло трохи часу і Світланка підросла, Галина вирішила повертатися на робоче місце, адже це була справа її всього життя, тож вона не могла всидіти так довго вдома, в декреті. Тим більше із Світланкою допомагала свекруха, і була ще й тому рада, що вона зможе більше часу проводити з внучкою, коли Галя вийде на роботу.
Якось, одного разу, лунає дзвінок у лікарні, і це був виклик. Чоловік Галини швидко зібрався, взяв з собою Галину, і вони поїхали. Виявилося, страшна аварія. Батьки загинули на місці, а залишилося немовля. Галина і Віктор, забрали немовля в карету швидкої допомоги і почали оглядати. Галина бачила, що хлопчик зовсім крихітка, він хотів дуже їсти і Галина почала годувати його своєю груддю. Як виявилося вона ще не покинула годувати груддю власну донечку, тому в неї було ще трохи молока. Всі, хто був там присутній здивувалися, хтось казав, як вона може годувати чужу дитину, але Галина не звертала на це увагу. От, який материнський інстинкт потрібно мати, щоб так допомагати діткам, навіть чужим.
