Я не можу налагодити стосунки зі своєю тещею! Це просто неможливо! Все почалося з того, що одного разу я допоміг їй відвести картоплю з дачі додому, а потім понеслося. Вона може зателефонувати у будь-який час, адже їй щось потрібно: то за продуктами з’їздити, то відвести її сестрі консервацію, то на ту ж дачу поїхати. Не важливо, де я, і що роблю, головне, що їй необхідно! Ви б знали, скільки грошей витрачаю останніми місяцями на пальне з такими роз’їздами. Мені самому стало лячно, коли підрахував.
Чесно, я вважаю, що все повинно бути в міру. Картоплю можна з доставленням на будинок замовити, я казав це уже тещі, навіть підкреслював, що все оплачу, лиш би мені спокій дала. Пропонував телефон фермерки, яка нам з дружиною привозить дуже хорошу картоплю, прямо в квартиру. Дешевше, ніж у магазинах, – Марія Петрівна відмовилася. Одного разу спробував самостійно подзвонити і без запитань замовити овочі, так теща тих людей разом із тою картоплею вигнала! Я ще довго вибачався перед фермерами.
Уже просив свою дружину сказати, нехай вона поговорить з мамою, нагадає, що зять не постійний чорнороб. Однак кохана лиш махнула рукою, мовляв, нічого страшного, літній жінці потрібна допомога, тим більше їй нудно самій. Коли ж тоді виділяти час на власну сім’ю: дружину, дітей, ба навіть друзів?
А тиждень тому моя теща вирішила потішити мене ще однією чудовою новиною. Вона сказала мені, що, оскільки у неї незабаром день народження і гостей вона хоче запросити до себе на дачу, аби відпочити на природі, показати своє хазяйство, я повинен, по-перше, відвести усі потрібні продукти та готові страви, а, по-друге, усіх гостей туди! Марія Петрівна планує запросити зо 20 осіб, з різних куточків міста, і я повинен усіх доставити на дачу! А в машину максимум 4 людей поміститься, – це 10 разів проїздити понад 30 км! Як це вона собі уявляє, цікаво мені. Я для сім’ї стільки не роблю, як для тещі.
