Нещодавно я вийшла заміж та народила синочка. Спершу все було добре: без великих зусиль справлялася із домашніми обов’язками та маленькою дитиною, проте, коли дізналася, що очікую на другу – попросила допомоги у матері. На моє здивування, вона відповіла, що вона уже виростила своїх без сторонньої допомоги, тепер моя черга, а вона хоче відпочинку та спокою.
Поратися з двома дітьми, та ще й погодками, було неймовірно складно. На няню у нас не було грошей, і так працював лише один чоловік, та ще й всі кошти йшли на наше забезпечення. Не придумавши нічого кращого, я зателефонувала свекрусі.
Вона одразу погодилася та була дуже рада, що попросила її про допомогу. Так, кожного дня приїжджала до нас в інший кінець міста. Я вже думала, можливо, потрібно забрати її повністю жити до нас, проте вона відмовилася, кажучи, що дома чекає на неї чоловік та улюблений кіт Васька. Інколи мені ставало її навіть шкода, звичайно – в 65 років щодня їздити ось так туди-сюди. Бувало, що я просила не приїжджати, відпочити трохи, посидіти вдома, хоч в думці дуже цього боялася, адже навіть не уявляла, як залишуся одна вдома з вдома малюками та домашніми клопотами.
Найпрекрасніше те, що моя рідна матір живе зовсім неподалік, – на сусідній вулиці, але за весь час відвідала нас, ну від сили, рази два. Вона полюбляє подорожувати світом, зустрічатися із подругами та ні в чому собі не відмовляти. З одного боку, я її розумію, а з іншого – хіба її не гризе совість? Не хочеться побачити онуків та рідну доньку? Дуже дивно, що мати відмовляється допомагати, а свекруха навіть ні разу не дорікнула. Це рідкість, зазвичай.
Одного разу ми вирішили подарувати його матері путівку на 10-денний відпочинок на морі. Ви б бачили її очі! Аж сяяли від щастя. Вважаю, вона на то заслуговувала. Проте, дізнавшись про це, моя ненька зателефонувала до мене із докорами, чому ми їй не робимо таких подарунків, невже я її не поважаю і не люблю. Це було дуже смішно вислуховувати.
Вказавши на те, що вона ні разу не приїхала до мене, коли я просила, матір лише більше розізлилася, мовляв, я не вдячна, змушую рідну матір працювати, доглядати за своїми дітьми так ще й обділяю в увазі, а свекруху обдаровую!
Дуже прикро, але після тієї розмови ми не спілкуємося уже понад місяць. Ненька дуже образилася і не розуміє, що на моїй душі також залишився осад від того, що вона покинула мене у найважчі часи. Я своїм дітям буду допомагати, не дивлячись ні на що: і морально, і фінансовою. Ніколи не скажу – це не мої проблеми, а ваші, вирішуйте їх самі.
