Ліля та Оля були рідними сестрами по мамі. Ліля була від першого шлюбу. Мати розлучилася з батьком, коли ще ходила вагітною. Причиною розводу стала зрада тата з його підопічною, на той час він мав невелике швейне ательє у рідному містечку. З Олиним татом мама познайомилася, коли Лілі виповнилося 6 років. Він був при хорошій посаді у податковій інспекції.
Через рік в сім’ї народилася Оля. Володимир ніколи не робив різниці між дівчатками і повністю забезпечував обох всім необхідним. Попри доброту та любов до донечок, чоловік був строгим і вимогливим до їхньої матері. У квартирі завжди вимагав ідеальної чистоти, повний холодильник їжі, приготованої щодня свіжої.
Мама дівчаток була вправною господинею, в її руках все горіло. Вона легко справлялася з вихованням дітей та домашніми справами. Сварок у сім’ї практично не бувало, жінка вміла все спокійно загладити, всім догодити.
Володимир отримував дуже високу зарплату і через декілька років наскладав на трьохкімнатну квартиру у хорошому районі міста. Тим часом дівчата підростали і кожен вибрав свій шлях. Оля закінчила філологічний факультет в іншому місті та невдовзі виїхала закордон. А Ліля не дуже гарно вчилася, тому вибрала професію перукаря та не помилилася. У дівчини це виходило бездоганно. За декілька місяців у Лілі був уже досить широкий круг клієнтів.
Квартиру, куплену Володимиром, здавали в оренду. А Ліля з батьками продовжували жити на старій, там де провела дитинство. Восени Лілина мама захворіла грипом. Вона дуже важко переносила хворобу, а опісля отримала ускладнення. Жінці потрібен був догляд. Ліля почала брати менше замовлень у перукарні, де працювала, для того, щоб забезпечити матір необхідною опікою. Оля дзвонила вкрай рідко з Німеччини і їй було нецікаво слухати про мамині хвороби.
Ліля метушилася, як могла, для того, щоб вгодити батькові. Адже його принципи з віком не змінилися. Дочка готувала щодня свіжу їжу, бігала за покупками у супермаркет, до того всього мусила ходити на роботу хоча би на пару годин, щоби маті гроші і на власні потреби. Бо соромно було у такому віці просити в тата. Оля не особливо переймалася тим, як її матір, як справляється сестра. Це не було її обов’язком, але вона навіть ні разу не передала батькам чи сестрі передачі чи кошти, хоча би для мами.
Одного разу подзвонила Оля і повідомила з радістю, що виходить заміж за іноземця. Правда, на весілля нікого не запрошувала, мовляв, дорога далека, мама нездужає, потрібно багато грошей та і запрошені лише родичі зі сторони жениха. Батькам і Лілі було неймовірно образливо, але ніхто і слова не сказав та не показував своєї обіди. Тато вислав дівчині подарунок у грошовому вигляді та й все. Після того дзвінка Оля знову перестала телефонувати, хіба по великих святах.
Ліля теж почала зустрічатися з хлопцем, але поки що не могла з’їхати від батьків, бо за мамою все ще треба було доглядати. Проходили тижні, місяці і жінка нарешті почала йти на поправку. Тоді Ліля з легкістю видихнула і повідомила, що переїжджає жити до хлопця на орендовану квартиру. Батькові, здається, це було байдуже, а матір трохи засмутилася, бо звикла, що дочка допоможе та поговорити завжди було з ким.
Зранку в квартиру Володимира хтось подзвонив у дзвінок. На порозі стояла Оля з крихітною дитиною на руках. Батько взагалі не зрозумів, що відбувається, подумав, що то йому сниться. Оля ввійшла у хату і почала голосно ридати, звинувачувати всіх і все у її нещасливій долі. Як виявилося, за той час, що Оля не спілкувалася з батьками, встигла народити донечку чоловіку-іноземцю. А той нахабно зраджував Олю зі своєю секретаркою. Коли Оля спробувала вияснити стосунки, чоловік прогнав її з дому, залишивши в чужій країні саму з дитям на руках на вулиці. Оля на останні гроші взяла квиток додому.
Батьки дуже жаліли Олю, бігали, як за малою дитиною. Зустріч Олі з Лілею була сухою. Лілі теж шкода було сестру,але у її пам’яті закарбувалося погане ставлення сестри до хворої матері, її нечасті дзвінки, байдужість.
Володимир зібрав усіх за сімейним столом і неголосно промовив:
-Ліля, Оля, ви обидві для мене дорогі. Та, на жаль, в Олі так недобре склалася доля. Їй важко самій, з малою дитиною на руках. Я довго думав і вирішив, що потрібно дати Олечці хоч якийсь старт у нашому місті. Я хочу переписати на Олю ту квартиру, що ми зараз здаємо. А ти, Ліля, дівчина самостійна. Маєш коханого молодого чоловіка. Щось придумаєте.
Ліля та мама були шоковані таким рішенням Володимира. Але перечити не стали. Лілі було все одно, вона через місяць одружувалася з коханим чоловіком, взявши в іпотеку квартиру, яку помалу сплачували. Батьки про це й не знали поки що, бо Ліля звикла самостійно вирішувати свої життєві проблеми і не турбувати лишній раз маму з татом. На відміну від черствої Олі…
