Маючи три доньки, залишився один

У Святослава доля склалася досить важко. Він залишився один з трьома донечками. Віра на той момент закінчувала школу, Люба була в 9 класі, а Надія – в 7. Дружину Славка Катерину не можна було назвати поганою матір’ю чи жінкою, проте зразковою сім’янинкою – теж трудно. Вона ніколи не переймалася, чи є в холодильнику щось поїсти для дітей та чоловіка, який працював важко у шахті. Після роботи, втомлений, приходив та готував нашвидкуруч щось для себе та дівчат. Катя не звертала увагу на брудний одяг чи неприбраний будинок, не приділяла увагу донечкам та їх навчанню.

Святослав швидко вийшов на пенсію. Мав тепер більше вільного часу, котрий присвячував дівчатам. Готування, прибирання, поради донькам – все це лягло повністю на плечі батька. Катерина часто пропадала десь вечорами, а прийшовши додому, вдавала дуже втомлену, розказувала, що гуляла з подругами. Через деякий період стало ясно, куди ходила жінка. У неї зявився залицяльник на дорогому авто та товстим гаманцем.

Після чергового походу Катерини, Славко не витримав і почав розмову першим:

-Те, що ти мене не поважаєш, я помітив уже давно. Терпів довго, бо не хочеться травмувати дітей. Нехай вони вже дорослі, але кожен прагне жити в повноцінній сім’ї. Та моєму терпінню, Катю, наступив кінець.

Здавалося, жінка лише чекала цих слів. Катерина, нічого навіть не відповівши, почала збирати речі та напихати їх у валізи. Славко дивився на неї та не міг повірити, що стільки років був сліпим. Донькам повідомила мати сама, що не може більше жити з їхнім татом, бо він зануда та не дає дихати на повні груди.

Пройшло декілька років. Катерина за цей час ні разу навіть не поцікавилася рідними дітьми. Та от Славко продовжував в усьому допомагати донькам. Вірі батько подарував однокімнатну квартиру після того, як вона отримала диплом в університеті. Любі повністю оплатив навчання в училищі, автошколі, та ще перукарські курси, якими дівчина просто марила. А Надя на 18-ліття стала власницею іномарки, подарованої батьком.

Святослав витратив практично всі свої збереження, що накопичував роками на рідних доньок. За останній час чоловік помітно схуд та змарнів. Він відчував постійну втому, легкий біль у тілі, але не надавав цьому великого значення. Просто розцінював це як прихід старості. Та якось, йдучи до магазину, Славко втратив свідомість. Прийшов до тями вже в лікарні. Численні перевірки, аналізи, візити до різних спеціалістів і вирок – передостання стадія раку. Вихід – оперувати, та на це потрібна була захмарна сума коштів.

Славко довго наважувався зателефонувати донькам та розповісти все. Та все ж насмілився. Віра була шокована, вона ридала в трубку, пообіцяла, що скоро навідається до тата. До Люби з Надею тато взагалі ледве додзвонився днів через два. Перша говорила, що дуже зайнята, неймовірно прикро та страшно, як буде далі, але зараз приїхати змоги не має. Надія мовчки вислухала і відповіла:«Якщо тобі потрібні гроші, то я не можу нічим допомогти. Звичайно, ти скажеш, щоб я продала авто, подароване тобою. Та, на жаль, не зможу цього зробити, бо воно приносить мені дохід. Ми щось придумаємо з дівчатами.»

Віра не навідалася у лікарню ні наступного дня, ні через тиждень, так як її сестри. Про тата просто всі забули, коли почули, що грошей він більше немає, а на його лікування треба неймовірна купа коштів. Кожна з дочок продовжував жити звичним життям, так ніби нічого страшного не сталося.

Святослав лежав у пустій палаті, дивився в стелю. В пам’яті прокручував моменти минулого: ось він готує вечерю для доньок, бо кожна зайнята навчанням, розпитує про справи в школі, вибирає разом з Вірою випускне плаття, їде в автосалон за обновкою для Наді… Славка не міг збагнути, де і коли саме помилився, що зробив не так. По щоці потекла лиш солона сльоза…

Оцініть статтю
Маючи три доньки, залишився один