Мені було 45 і мене прозвали затятим холостяком, допоки я не зустрів її

Мені було уже 45 років. Можливо, для чоловіка це і небагато, але почував я себе старим та самотнім. До того часу так і не одружився і, відповідно, дітей також не мав. Чесно скажу, – це було не виносимо, розуміти, що всі твої друзі та знайомі давно створили сім’ї, у деяких навіть уже внуки були на підході, а ти навіть не зустрів кохану жінку!

Вперше я закохався, коли мені було 15. Тоді все закінчилося дуже швидко, адже мене легко відшили. Її звали Анастасія, – гордість школи. Думаю, за нею бігало чимало хлопців, хоч мені тоді здавалося, що із життям покінчено, вона – моя перше і найсильніше кохання.

Уже у 20 я безмежно закохався вдруге. Тоді просто зайшов у кав’ярню і побачив її у ролі баристи. Далі були щоденні візити, квіти й записки. У нас, як думав, навіть почало щось зароджуватися, допоки я не побачив її у машині з якимось чоловіком, виявилося – її чоловіком. Катерина була заміжня, а мені навіть про це нічого не сказала та й обручки вона не носила.

У 30 років я майже зробив пропозицію. Це була прекрасна людина, жінка, з якою будував романтичні стосунки понад 3 роки. Ми зустрілися випадково, у театрі, обоє прийшли самі й так розговорилися, що прогуляли вулицями міста усю ніч. Через місяць Світлана уже переїхала до мене. Можливо, моя помилка була в тому, що я так довго тягнув із пропозицію руки та серця, адже кохана за цей час виграла гранд на навчання у Канаді, швидко зібрала речі й полетіла. Деякий час ми ще листувалися та розмовляли по скайпу, проте вона дуже швидко знайшла мені заміну десь на просторах вулиць іншої країни. Спитаєте, чому я не полетів разом із нею? – все просто. Світлана сама відговорила мене, напевно, заздалегідь плануючи закінчити так наші відносини.

Далі були роки самотності, я не міг так просто відпустити останнє кохання, надто боляче все відбулося. Мені зустрічалися жінки, які хотіли лише прописки у квартирі, або щоб я забезпечував її разом з дітьми, адже у такому віці майже всі або одружені, або вже розлучені. Справді, мені діти не були перепоною, скоріше меркантильне ставлення до мене їхніх мам.

Всі навколо прозвали мене затятим парубком і, здається, я уже з цим змирився. Вирішив зайнятися лише собою, а не пошуком кохання. Почав багато працювати, просуватися кар’єрою, вивчив дві іноземні мови на доволі вільному рівні, записався до спортзалу. Ви б бачили, які м’язи вдалося накачати! Коли мені виповнилося 45, я виглядав як самодостатній, впевнений у собі чоловік уже із невеликою сивиною.

А потім я зустрів її. Вона скромно стояла на зупинці та очікувала свого автобуса. Така елегантна та витончена, що мені не вдалося пройти повз неї, – тож вирішив познайомитися. Її звати Мирослава, моя ровесниця і ніколи не була заміжня. Ось так буває: два самотніх серця раптом знаходять себе, зовсім не очікувано. Ми до тепер разом, щасливі та одружені, а головне впевнені у собі, уже понад 5 років.

Оцініть статтю
Мені було 45 і мене прозвали затятим холостяком, допоки я не зустрів її