Мені сорок два і здавалось, моє життя добре склалось. В мене хороший люблячий чоловік, красуня донечка, яка перейшла вже в одинадцятий клас. Працюю я головним бухгалтером у хорошій фірмі, а чоловік очолює іншу компанію. За двадцять років суспільного життя ми нажили трикімнатну квартиру, дві сучасні автівки та маєток за містом. Наша родина була просто взірцем справжньої сім’ї, на нас рівнялася більшість. Всі мої подружки заздрили мені, в них такої розкоші не було…
Насправді все було не так чудово. На публіці ми грали щасливе сімейство, а вдома інколи було нестерпно знаходитися. В чоловіка мого дуже спокійний та м’який характер, я ж навпаки — занадто емоційна…Мені дуже не вистачало від коханого рішучості та наполегливості. В нашому домі господинею і головною була я, чоловіка слово не рахувалось. Іноді я могла перегнути палку, але він ніяк на то не реагував, а лише погоджувався зі всім. Мене це дуже почало дратувати. Хотілось, щоб він хоч раз в житті гримнув кулаком по столу. Ось і сварки у нас були переважно через це — я прагнула емоцій у стосунках.
Так, двадцять років занадто велика цифра…За цей час багато чого змінюється. Мені набридла ця одноманітність у наших з чоловіком відносинах, тому я вирішила в котре взяти перерву. Колега часто звала мене на відпочинок, але я вирішила поїхати туди сама. На морі зустріла Олега…В нас зав’язався курортний роман.
Тиждень — саме стільки мені вистачило, аби закохатись в цього мужчину по самі вуха. Приїхала з відпочинку я щаслива та повна енергії. Довго себе так не відчувала останній час. Чоловік одразу помітив, що зі мною щось не так, тоді я вирішила одразу все розповісти…Його така правда дуже засмутила, він спочатку подумав, що я жартую. Та у своїх переконаннях була впевнена — наступного дня подам на розлучення. Донька мене теж не зрозуміла, вона захотіла залишитись із батьком.
Я вирішила нічого не ділити, а залишити все так, як є. Переїхала до Олега жити. Згодом ми вирішили розписатись. Який же у всіх був шок, коли вони дізнались, що така щаслива родина, яка була з моїм колишнім чоловіком так розпалася. Мене називали зрадницею, але я чоловіка не зраджувала! На той час у нас була перерва…
Зараз з Олегом все добре. В нас у стосунках все так, як я і хотіла — багато пристрасті, емоцій…Але вже здається, що занадто. Олег виявився дуже ревнивим, він підозрював мене у зраді ледь не щодня! Я часто плакала та згадувала свою родину. Яка ж дурна…Через якусь інтрижку втратила щастя… Донька зі мною спілкуватися більше не бажає…Як мені далі бути?
