З Миколою я познайомилася шість років тому. Мені тоді було тридцять два і я вже була досить успішною жінкою. До Миколи в мене були одні серйозні стосунки. Я навіть була в шлюбі пів року. Колишній чоловік був на десять років старший за мене, він постійно ревнував мене та дорікав у 3радах, хоча я навіть не давала йому приводу до ревнощів. Також я була повністю залежна від нього, оскільки хорошої роботи на той час не мала.
Після невдалих стосунків я вирішила, що почну займатися лише кар’єрою, щоб бути незалежною від чоловіка. На особисте життя часу не вистачало, але коли виповнилося тридцять два то я почала задумуватись над родиною…
Микола був молодший за мене на дев’ять років. Я вирішила не допускати минулих помилок тому не шукала собі чоловіка старшого за віком. Для мене головним було лише одне — довіра та кохання. Квартира у мене була, машина також. Хороша стабільна робота…Не вистачало лише люблячого чоловіка.
Коля одразу ж переїхав жити до мене. Спочатку у нас все було добре…Я не відчувала різниці у віці, навпаки, з Миколою я почувала себе молодшою! Коханий спочатку ніде не працював, а згодом я допомогла йому і влаштувала до себе на роботу. Про це я пошкодувала трохи пізніше…
Микола ніколи не старався виконувати свою роботу. А навіщо, якщо його дружина начальниця? Я закривала очі на його постійні спізнення…Колеги почали дивитися на мене косо…
Подруги на роботі почали говорити мені, що я пригріла альфонса на своїх грудях. Я намагалася не слухати їх, ображалась, думала, що вони заздрять моєму щастю, але згодом почала розуміти, що подружки мають рацію…
Дійсно. За всі п’ять років нашого подружнього життя Микола ніколи не дарував мені подарунків. Це завжди робила я, адже розуміла, що великих коштів у нього не було, а я могла собі дозволити все, що хотіла. Живемо ми в моїй квартирі, за комунальні плачу також я…На продукти та іншу побутову хімію я зі своєї кишені витрачаюсь…Та навіть одяг для Миколи я купую! Мені здається, я більше підходжу на роль матері для коханого, а не дружини…
Коли я вирішила поговорити з чоловіком про це, то він одразу ж засмутився і почав звинувачувати мене в егоїзмі. Але ж у всіх сімей бюджет розподіляється порівну, а у нашій родині все не так…Я не знаю, куди Микола витрачає гроші.
Як бути в такій ситуації я не знаю…Розлучатися з ним не хочу, адже кохаю Миколу, але й жити так далі не можна! На всі мої спроби поговорити про бюджет Микола ображається…Подруги порадили мені покинути його…Що ж мені робити?!
