Зустріла я недавно свого однокласника. Почали згадувати шкільні роки, знайомих. Проживали ми неподалік, тому і сусіди були знайомі.
Так слово за слово. Як там Ігор, Олена, а тітка Олеся, хто помер, народився. Як наші батьки, брати, сестри. Говорили більше години, а так наче кілька хвилин і ще є чимало інформації, якою хочеться поділитись. От ми і домовилися зустрітися на вихідних, пройтися місцями, де колись гуляли і договорити. Такі сталося.
Прийшла субота Назар подзвонив, ми домовились про зустріч. А зустрічаємось, як у старі добрі часи – на нашому місці. От сіли на лавочці і знову згадуємо шкільні роки, як обривали сусідські яблука, хоч вдома були свої, але ті ж смачніші. Аж тут попри нас пройшов тато нашої знайомої. Привітався, правда уже був випивший. І ми почали говорити про неї. Що, як і де вона?
Олеся – наша знайома молодша за нас на рік, але ми були в одній компанії. Тай жила зовсім неподалік, через кілька хат. Тато і мама її одружені уже років зо тридцять. Мама працювала у продуктовому магазині, а тато водієм. Жили нормально, не бідували. Мали троє дітей – Олесю і двох її менших братів. З ними ще проживав дідусь. Мамин тато, якщо не помиляюся. Словом, здавалося, звичайнісінька сім’я. Але ж ні!
Коли її тато трохи відійшов від нас, Назар почав розказувати, що уже два роки у їх сім’ї одні сварки і скандали. Це все через те, що мама хоче розлучитися. Тай і тато, наче не проти. Але мама тут у невістках, і вибиратися з дому не планує. Влітку вона поїхала на сезонні роботи за кордон на кілька місяців, а у вересні повернулася. От засідання суду …і розлучення. Здається, все б мало вирішитись, але ні… Вона починає робити ремонт, як вона казала у «своїй кімнаті». Бо їй нікуди йти. У її батьківській хаті живе брат-алкоголік.
Тато і не виганяв її, бо все ж мають спільних дітей і стільки років прожили разом. Він робить ремонт у літній кухні і перебирається туди жити, щоб відокремитись хоч якось від колишньої. А вона у цей час зустрічається із їх першим сусідом, а він ще й однокласник її чоловіка.
Та це не уся історія. Наша подруга Олеся мала хлопця. Зустрічалася з ним уже зо два роки. От і вирішили відгуляти весілля. Всі раді, святкові приготування. І тато , і мама готувалися, допомагали фінансово. От уже і одруження відсвяткували. А після молодята зібралися і поїхали за кордон на роботу. Хочуть заробити на власне житло, бо разом жити тісно, та й молоді і не хочуть.
Після весілля фінансових заощаджень залишилося мало і мама Олесі знову їде на заробітки на кілька місяців. Тут повертається вона і не здогадуючись, що її життя перевернеться з ніг на голову. ЇЇ колишній чоловік привів собі другу жінку. І живуть вони у літній кухні.
Це як сніг на голову, як він посмів привести іншу. Як їм тепер усім жити разом на одному подвір’ї?!
– Назаре, і що ти вважаєш , що вона у цій ситуації має рацію?
– Ні, я її не підтримую. Це будинок його батьків, вона була ініціатором розлучення.
– То на що вона сподівалася? Думала, що він буде чекати , поки вона до нього повернеться, смішно! А що дідусь? Як реагує на все це?
– Він не вмішується у їх стосунки. Та наче спілкується з обома невістками. Та що ти діда Васі не знаєш?
– Знаю, простий і добрий чоловік, який ніколи не свариться.
Жаль, що через непорозуміння, недомовленості розлучаються пари, які прожили разом такий великий проміжок часу. У наш час важко йти на поступки один одному, стерпіти. Але від цього страждають не лише батьки, а й діти, бо брати у Олесі ще школярі, а вже скільки пережили сварок.
Сподіваюся, що у них все складеться добре. У Олесі вже своя сім’я. Назбирають собі на квартиру, народять дітей і дружньо житимуть. Тай у батьків, надіюся, все складеться добре. Здоровий глузд переможе і вони перестануть сваритися, а почнуть кожен жити своїм життям.
– Знаєш, Назаре, от слухаю що ти розповідаєш і наче сценарій якогось фільму. А то і сценаристів не потрібно. Історія життя наших сусідів. Ще раз переконуюсь у тому, що якби не склалося життя, де б ти не опинився і з ким – потрібно виважено ставитись до кожного рішення. Адже, щоб ми не зробили зараз – це неодмінно до нас повернеться.
– Я впевнений, якщо б вони говорили про всі непорозуміння. А не тримали все у собі, то такої ситуації могло б і не виникнути. Але це їх вибір. Збоку завжди говорити легше. Ми не знаємо всіх обставин, але треба вчитися на чужих помилках.
