Всім привіт. Мене звати Наталя, я формую з маленького хлопчика, по імені Миколка, справжню дорослу людину. Коли у мене народилася дитина, я вирішила що буду ще з малих літ її навчати усім потрібним законам життя. У першу чергу мені було важливо, що якщо раптом щось трапиться, син зможе самостійно зателефонувати до дорослих, викликати швидку чи поліцію. Адже я виховую його без батька, часто залишаю у бабусі, а тим часом працюю понад 12 годин за зміну, аби забезпечити нормальне життя.
І ось у черговий раз мені довелося залишити малого на свою матір. Їй уже 74 роки, однак вона чудово справляється із моїм бешкетником. Здавалося, це мав бути звичайний день, однак трапилося те, що переконало мене у правильності виховання дитини. Син грався у своїх кімнаті у той момент, як його бабусі стало погано. Стареньку зловило серце, від чого та не змогла навіть взяти до рук мобільний телефон та викликати допомогу.
Уже в лікарні мені розповіли, що їм зателефонував маленький хлопчик, який спокійним голосом повідомив про цей випадок, а потім без жодних розпитувань продиктував адресу, він знав, що потрібно терміново щось зробити. На щастя, бригада швидко приїхала і подбала про маму, яка, ще була жива. Миколка зміг відкрити вхідні двері і лікарі вчасно реанімували бабусю. Він взяв з кухні стілець і став на нього, аби дотягнутися спершу до кнопки відмикання домофона, а потім й дверного замка з ключами. А до слова, малечі лише 4 роки.
Пощастило, що медики одразу повірили дитині, оскільки бувають різні випадки. Могли ж подумати, що це лише злий жарт, або телефонний розіграш. Коли я прибігла до лікарні, мені був вдячний увесь медичний персонал, адже саме мої розмови із дитиною дозволили йому правильно вчинити у такій надзвичайній ситуації.
Зараз всі здорові та ніщо нікому не загрожує. Хлопчик отримав свою порцію похвали та морозива. Якщо говорити відверто, він став маленьким ангелом для своєї бабусі. Сподіваюся, син і надалі залишиться таким розумним та сміливим!
