У моєму дитинстві у мене завжди були домашні тварини: і котики, і собаки, і рибки, і навіть папуги. Я не розуміла, як так можливо: не мати нікого вдома, ніякого пухнастого друга. Однак, коли вийшла заміж, чоловік одразу заявив, що жодних тварин у домі не буде!
Це було нелегко. Та все ж я кохаю його, тому пішла на зустріч. Звичайно, було незвично, повертатися у порожню квартиру, де ніхто не зустрічає, не махає хвостиком та не бігає від радості після чергової кількагодинної розлуки. Так ми прожили понад 10 років. Коли наші доньці було 9, вона стала наполегливо просити собачку або котика. Я то було не проти, але ж чоловік ніяк не вмовлявся. Мої розмови на нього також не діяли. Довелося змиритися, хоч дитина була дуже засмучена.
І ось, одного зимового дня, мій коханий повернувся з роботи разом із двома маленькими пухнастими клубками на руках, мовляв, не зміг їх залишити на вулиці. Скоріш за все, їх хтось просто викинув геть, як нікому непотрібних. Маленькі кошенята були ще зовсім малими, сліпенькими, які жалібно пищали, шукаючи матір. Чоловік сказав, що кішки ніде не було поряд, тож він забрав малих та пішов. А й справді, ми ще з тиждень ходили на те місце, раптом вдалося б знайти їхню кішку, однак так ніхто не з’явився.
– Як тільки я глянув на нещасних, навіть не подумав про те, щоб забрати їх додому. При таких подіях необхідний особливий догляд, постійно годувати з піпетки, дивитися, щоб їм було тепло, прокидатися щоночі. Це уже не кажучи про те, що мені взагалі не подобається тенденція тримати вдома тварин. А потім згадав благаючий погляд нашої доньки і не зміг пройти мимо. Можливо, це доля – сказав мені чоловік.
Пройшов місяць, у нас по квартирі бігають два веселі клубки щастя. Що весело, найбільше часу з ними проводить саме чоловік: годує, прибирає, грається. А так колись заперечував наявність домашніх улюбленців! Котики виявилися ще й особливими. Одному потрібна була операція, тепер він без передніх лапок, – перемерз на вулиці, бідолаха. А інших має вроджений поганих зір, пересувається орієнтуючись здебільшого на нюх та звук. Та все ж вони живуть у теплі та турботі, не зважаючи на те, що вони фізично відрізнялися від здорових!
Я така рада, що мій коханий має добре серце і не залишив їх там, у кучугурах снігу. Тепер у нас є не одна дитина, а троє!